Повернення на батьківщину
З 1983 по 1988 рік Віктор Федорович Єрін, біографія, фото якого вивчаються людьми і сьогодні, був керівником відділу в структурі Головного управління, що займається боротьбою з розкраданням соціалістичної майна.
Потім були два дуже непростих року (1988-1990), коли офіцер був на посаді першого заступника міністра внутрішніх справ Вірменії. Ситуація в цій країні тоді була дуже складною: два землетруси, величезна кількість трупів, збройний конфлікт в Нагірному Карабасі, численні мітинги. Але, як показало час, найважчі випробування Віктора чекали попереду.
Епоха 90–х
Навесні 1991 року Ерін в добровільному порядку вийшов з КПРС, а восени того ж року він був у кріслі заступника міністра МВС СРСР. З січня 1992 року по липень 1995 року Віктор Федорович працював головою силового відомства країни. Причому в цей період йому довелося пережити колосальний відтік кваліфікованих кадрів, стійке недофінансування міліції і величезний сплеск злочинності.
Під час спроби державного перевороту восени 1993 року Віктор Федорович Ерін не зрадив присязі і зайняв сторону Бориса Єльцина. Підлеглі міністра жорстко придушили народні хвилювання і припинили прагнення демонстрантів повалити владу. За це 1 жовтня 1993 року офіцер отримав звання генерала армії, а ще через шість днів став Героєм Російської Федерації і отримав «Золоту зірку». Варто зауважити, що дії Єріна викликали невдоволення не тільки у простих громадян, але і у прокуратури, яка вважає, що дії міністра призвели до наростання конфлікту в Москві і виникнення масових заворушень.
В кінці 1994 року високопоставлений державний службовець став членом групи, що займалася роззброєнням бандитських формувань у Чечні. Ця робота генерала зазнала жорстокої і цілком справедливої критики з боку журналістів та громадян за величезні втрати особового складу в зоні бойових дій. У підсумку 30 червня 1995 року цілий ряд керівники, в тому числі і Віктор, були звільнені указом Президента РФ. Після цього генерал отримав призначення на посаду заступника глави зовнішньої розвідки країни, де і пропрацював до своєї відставки в 2001 році.
