Сюжет
Вірш М. Ю. Лермонтова «Бородіно» – це своєрідна розповідь про події 1812 року. Як вже було сказано, розповідь ведеться від імені простого солдата. Імені свого героя автор не називає. Розповідь викликаний питанням, який задає представник молодого покоління.
Перші рядки вірша Лермонтова «Бородіно» знає кожен. Співрозмовника оповідача цікавить, навіщо спалена Москва була віддана Наполеону. Строфу, що починається зі слів «Скажи-ка, дядя…», напам’ять знають багато. Але про що повідав безіменний солдат? Сюжету у вірші «Бородіно» Лермонтова як такого немає. Це спогади старого вояки, наділені поетом у віршовану форму.
Солдат приймається згадувати бій. У його оповіданні присутні нотки жалю про минулі героїчні часи. Нинішнє покоління («нинішнє плем’я»), на думку оповідача, поступається і благородство, і в відвазі бравим військовим.
Історія, розказана ветераном Вітчизняної війни, пронизаний гордістю за сміливість російського народу. Герой вірші «Бородіно» Лермонтова захоплюється відвагою своїх однополчан. В оповіданні оповідач використовує займенники «я» і «ми». Він частина російського народу. Він невіддільний від нього. Оповідач говорить від імені всіх солдатів. Герой твору Лермонтова «Бородіно» висловлює щирий народний дух і любов до Батьківщини.
