Повітряна перспектива
Їй властива втрата ясності меж об’єктів з їх віддаленням від точки зору. Дальній план знижує яскравість – глибина від цього здається набагато темніше, ніж ближній план. Повітряна перспектива також вважається тональної, оскільки вона викликає зміна тону об’єктів. Вперше закономірності цієї техніки були досліджені у працях Леонардо да Вінчі. Він вважав, що предмети вдалині здаються сумнівними, а значить, їх і потрібно зображати неясними і розпливчастими, так як на відстані кордону не так відчутні. Винахідник зазначав, що віддалення предмета від глядача пов’язується також зі зміною кольору цього об’єкта. Саме тому предмети, які знаходяться ближче до спостерігача, повинні бути написані в своїх власних кольорах, а об’єкти, що знаходяться на віддалі, повинні отримувати синій відтінок. А найвіддаленіші об’єкти – наприклад, гори на горизонті – повинні фактично зливатися з навколишнім простором зважаючи великої маси повітря, що знаходиться між предметом і глядачем.
Виходить, багато що залежить від якості і чистоти повітря, і це особливо помітно при тумані чи в пустелі при вітряній погоді, коли в повітря злітає дрібний пісок. В цілому вчені пояснювали даний ефект не тільки за допомогою “затуманення” предметів повітрям, але і спираючись на властивості сприйняття людиною навколишнього простору – як на фізичному рівні, так і на психологічному.
