Встановлення фактів
У ході юридичної практики чітко визначається взаємозв’язок між встановленням юридичного факту та його фіксацією. Проявляється вона просто: перед тим, як зафіксувати будь-яку обставину, його слід виявити і встановити.
Процес встановлення означає ведення інформаційної діяльності, а вміст його являє собою ведення різних дій по перетворенню інформації у відкриту форму з прихованою, а також в систематизовану з розрізненої. Також у даній процедурі необхідно точне встановлення фактів із ймовірних і передбачуваних відомостей (презумпцій).
У відповідності з російським законодавством, встановлення юридичного факту здійснюється в процесуальній формі, шляхом звернення в судові органи з відповідною позовною заявою. Крім заяви, позивач зобов’язаний подати максимальну кількість доказів, які, на його думку, свідчать про те, що передбачуваний факт дійсно існує і має бути встановлений на законних підставах.
Сама процедура встановлення і виявлення юридичних фактів у цивільному праві передбачає ряд положень. Одне з них полягає в забороні ототожнення окремих фактів і доказів, а також у їх розриві. Як зазначено в юридичній науці, дані визначення не тотожні, однак є пов’язаними між собою.
В процесі встановлення фактів проводиться оцінка подій і обставин, які входять до їх складу. Узагальнюючи їх, розглядає дане питання особа має визначити, чи є така сукупність підставою для визнання факту юридичним.
У деяких випадках для того, щоб визначити достовірність будь-яких фактів, досить пред’явлення документів в оригінальній формі, наприклад паспорта, військового квитка, диплома про закінчення школи чи вузу і т. д.
