Етапи життя Толстого
Життя і творчість Лева Миколайовича Толстого прийнято поділяти на кілька періодів.
Дитинство його пройшло в Ясній Поляні, родовому маєтку матері (яка померла від пологової гарячки, коли Толстому не було ще й двох років). Потім сім’я переїхала в Москву, ще через три роки – в Казань, де Толстой і поступив в університет. Там він, правда, не довчився, кинув юридичний факультет і приїхав назад до себе в маєток. Там намагався провести зміни, які покращують життя селян (тоді ж відкрив знамениту яснополянську школу), однак мало в чому досяг успіху і знову поїхав до Москви. В Москві вів світське безладне життя, захоплювався азартною грою і з-за цього згодом був змушений виїхати на Кавказ, щоб скоротити витрати і поправити фінансове становище.
Саме на Кавказі Толстой вперше звернувся до літературної діяльності. Тоді він написав напівавтобіографічну повість “Дитинство”, після позитивних відгуків про неї Некрасова (працював в “Современнике”, який і надрукував твір) взявся за продовження. Вже у зв’язку з першими частинами трилогії багато критики і письменники відзначили незвичайну точність психологічних портретів, створених Товстим. До “демократичного спрямування”, потім став головним у творчості Толстого, ще далеко, але ця тема вже позначилася тут в характерах дворових і прислуги дворянського дому.
З початком Кримської війни їде служити в Севастополь, і там з’являються його “Севастопольські оповідання” – саме в них найбільш яскраво в ранній творчості Толстого висловився його глибокий інтерес до народу.
Після творчої кризи і невдалого роману “Сімейне щастя” Толстой переосмислює свої погляди, і його творчість приймає трохи інший напрям. У 1862 році з’являються “Козаки”, де вперше протиставляється розбещена і дозвільне життя вищих шарів суспільства і проста, трудова, близька до природи життя народу. Згодом ця народна, близька до первісної, чужа развращающему дії цивілізації життя стане ідеалом письменника, якому, до того як помер, Толстой присвятив більшу частину своєї літературної та громадської діяльності.
У “Війні і світі” Толстой ще глибше розвинув цю ідею про народного життя, про стихійному русі маси, що визначає всю світову історію і порядок.
