Італійські корені англійської величі
Історія столиці Великобританії веде свій початок з часів вторгнення римлян в Британію в 43 році н. е.., де в гирлі річки Темза ними було засновано місто Лондиниум. Займаючи площу приблизно в 2,6 км2 (одна квадратна миля), обнесений по периметру кам’яною стіною він і понині формує найстаріший район Лондона, званий Сіті.
Тут розташувалися великі фінансові інститути Лондона, в тому числі Банк Англії і влиятельнейшая в світі Лондонська фондова біржа.
До середини третього століття Лондиний став найбільшим містом в Британії з населенням близько 50 тис. жителів, а його межі практично відповідали історичній центральній частині сучасної столиці Великобританії. У V столітті римляни, обложені німецькими загарбниками, покинули Лондиний. Для міста наступив тривалий період занепаду. Відродився він лише в 878 році після вторгнення данців, вже як Лондонтаун (Londontown), коли король Альфред Ессекс (Alfred of Wessex) відвоював і почав його відновлення, значно розширивши межі міста на північ.
