У світі віддають перевагу нон-фікшн
Багато хто сьогодні читають літературу нон-фікшн, підсвідомо віддаючи їй перевагу перед художніми творами і не підозрюючи, що їх автори ніяк не «полуписатели». Звичайно, такі імена, як Тургенєв, Толстой і Достоєвський, звучать вагоміше Бориса Акуніна, Андрія Ткачова, Максима Ильяхова або того ж Ніка Вуйчича, але останні виявилися куди більш затребувані сучасним читачем, ніж праці славних предків, які, зовсім не піклуючись про альтернативи у вирішенні проблеми з Муму, зосередилися на живописании – яка була погана господиня в Герасима.
Раніше ніхто не замислювався про світоустрій, політекономії, биткойнах і схудненні, навіть про те, як вирощувати поросят за голландською технологією. Новий час приніс інші потреби. Сьогодні людині потрібна інформація для прийняття рішень і розвитку, він відчув смак до знань, пошуків і обізнаності. Ніхто не будує свій бізнес або особисте життя за принципами Толстого чи Тургенева, їхні праці вирушили до авторів – померли. Людині потрібна правда, інформація з компетентних джерел, а не красива вигадка. Що нового в космосі, як очистити печінку, якими людьми були Коко Шанель, Гагарін або Стів Джобс, як підвищити професійні навички, чи можливе щастя в родині, як керувати підприємством, як легально переїхати в США, які якості необхідні шкільному вчителеві? На ці запитання відповідає література нон-фікшн. А читання для розваги неухильно втрачає позиції.
У світі досить багато письменників нон-фікшн, особливо в англомовній частині світу. Такі імена, як Білл Брайсон, Антонія Фрейзер, Алістер Макграт, Пітер Хопкирк, Майкл Льюїс, Брюс Чатвин, Трумен Капоте, Чарльз Краутхаммер, Енн Ламотт, Білл O Райлі, Девід Седарис, Огюстен Берроуз, Джоан Дидион, Себастьян Юнгер, Керолін Кнапп, Джон Кракауер, Френк Маккорт, Динти Мур і інші, знайомі багатьом, хто читає по-англійськи.
Серед російськомовних авторів найбільш відомі писав як художню літературу, так і нон-фікшн Олександр Солженіцин; кореспондент “Червоної зірки” Костянтин Симонов; публіцист і автор уральських оповідей Павло Бажов; п’ятикратний номінант Нобелівської премії з літератури Максим Горький; академік РАН Віталій Гінзбург; письменник-публіцист Олександр Блок; розкрився у військовій тематиці Василь Биков; спортивний журналіст Костянтин Єсенін, син Сергія Єсеніна та Зінаїди Райх; дитячий письменник і критик Корній Чуковський; син колишнього першого секретаря ЦК КПРС, антисталинец Сергій Хрущов; невтомний і впливовий автор політичних робіт, “вождь світового пролетаріату Володимир Ілліч Ульянов-Ленін, літературний критик Святослав Белза; Євген Євтушенко; письменник-фронтовик Володимир Дягілев; печатавшаяся в “Бібліотеці Крокодила” і “Радянському письменнику” Наталя Ільїна, кінорежисер і публіцист Георгій Данелія; любитель фокусів Арутюн Акопян; письменник Самвел Мкртчян; автор статей в журналі “Наука і життя” вчений Сергій Капіца; засновник газети “Абсолютно секретно” Юліан Семенов; автор казки “Про Федота-стрільця, удалого молодца” Леонід Філатов; авторитетний публіцист Анатолій Аграновський; скандальний Олександр Невзоров і багато інших.
Багато з цих імен і їх праці також померли, адже часи змінюються. Однак і в сучасному російськомовному письменницькому полі, і в зарубіжному не припиняється потік нових книг і праць авторів нон-фікшн. Пробиваючись через труднощі, вони намагаються відповісти на сьогоднішні запити суспільства.
На думку деяких, класична художня література вичерпала термін придатності. Настав час поставити обеліск на її могилі?
