Різдвяний піст: приписи про трапезі, якого числа починається і коли закінчується

Серед чотирьох багатоденних постів, встановлених православною церквою, другим за тривалістю є Різдвяний, що випереджає собою свято, присвячений превеликий події Священної історії – земному втіленню Сина Божого Ісуса Христа. Зупинимося на найбільш характерних особливостях.

Звичай, що прийшов з глибини віків

З часів раннього християнства, під яким прийнято розуміти період, що тривав від освіти святої апостольської Церкви і до Першого Нікейського собору, що відбувся в 325 році, встановилася традиція зустрічати постом свято Різдва Христового. Проте в ті часи його тривалість обмежувалася сім’ю днями, і лише з 1166 року, згідно з реформою, проведеною Константинопольським патріархом Лукою Хрисовергом, у всьому православному світі (за винятком Вірменської апостольської церкви) Різдвяний піст став сорокаденним. Таким він зберігся і до теперішнього часу.

Пилипівський піст, або по-старовинному Корочун

У всіх православних церквах, які дотримуються візантійської традиції, пісні дні починаються 28 листопада і завершуються 6 січня (всі дати у статті наводяться за новим стилем), напередодні свята Різдва Христового. Заговини – тобто останній день перед постом, який ще дозволено споживання скоромної їжі, припадає на 27 листопада.

В цей день, згідно з Церковним календарем відзначається пам’ять святого апостола Пилипа, який був одним із дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа, і тому в просторіччі Різдвяний піст нерідко іменують Филипповками. Відомо і ще одне його назва, що вживалася в давні часи, – Корочун, що, на думку відомого російського історика і літератора Н.М. Карамзіна, пов’язане з короткими зимовими днями, на які він випадає.

Пост – знаряддя в боротьбі з гріхом

Суть Різдвяного посту вичерпно висловив видатний релігійний діяч другої половини IV і початку V ст. святий Іоанн Златоуст. Він підкреслював, що помилково вважати, ніби все повинно зводитися лише до утримання від вкушання скоромної їжі. За його словами, першорядне значення під час будь-якого посту (та Різдвяного у тому числі) має порятунок від зла, гніву, клятвопорушення, брехні, наклепу, похоті і марнослів’я. Лише таким чином людина може очистити свою душу і гідно підготуватися до зустрічі свята.

Що ж стосується харчових обмежень під час Різдвяного посту (як, втім, і будь-якого іншого), то вони є свого роду допоміжним засобом, що сприяє приборкання плоті і концентрації уваги на внутрішній, духовній стороні свого існування.

Тим не менше, їм також надається велике значення, і тому на них варто зупинитися детально. Слід врахувати, що, згідно з Церковним статутом, протягом сорока днів з раціону виключаються всі види м’ясних і молочних продуктів, а також яйця. Крім того, введено певний графік вживання дозволених страв.

Правильно оцінюйте свої можливості!

Різдвяний піст для мирян і осіб духовного звання передбачає декілька ступенів строгості, однак це не означає, що всі без винятку віруючі зобов’язані неухильно слідувати даній установці. Кожна людина, повинен порівнювати покладений на себе аскетичний подвиг з власними можливостями, які визначаються його фізичним станом і попередньою підготовкою.

Про те, як правильно визначити для себе режим харчування в дні Різдвяного посту, всім початківцям слід порадитися зі священиком, і лише з його благословення приступати до цієї нелегкої, але вкрай необхідного для духовного вдосконалення справі.

Правила харчування під час посту

Так, з першого дня посту і аж до його завершення по понеділках, середах і п’ятницях Церковним статутом пропонується сухоїдіння, є обов’язковим для ченців, але при певних умовах дотримується і мирянами. Воно полягає у вживанні лише тієї їжі, яка попередньо не піддавалася термічній обробці, тобто нежареной і невареной: хліб, свіжі, а також сушені або мочені овочі і фрукти.

По вівторках і четвергах денний раціон поповнюється гарячою їжею з додаванням рослинної олії. Найбільш поширені і різноманітні страви Різдвяного посту, дозволені по суботах і неділях. Виняток становить лише період з 3 по 5 січня, коли настає предпразднство Різдва Христового.

У ці дні, крім вищезгаданих страв, дозволено їсти рибу і навіть вино (зрозуміло, в помірній кількості). Такий же раціон пропонується і 4 грудня, коли Православною Церквою відзначається свято Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Особливою віхою Різдвяного посту є 6 січня. Згідно Статуту, в цей день годиться їсти гарячу їжу, приправлену рослинним маслом, а після вечерні подавати на стіл особливу страву, зване «сочиво» і представляє собою солодку кашу з пшеничних або рисових зерен з додаванням меду. Завдяки цій традиції переддень свята називають Різдвяним святвечором (від слова «сочиво»).

Характерні риси пісних богослужінь

Особливість богослужінь під час посту визначається тим, що на його період припадають дні пам’яті старозавітних пророків: Даниїла, Софонія, Наума, Овдія, Авакума і Огія. Кожне з цих подій відзначається виконанням «Алілуя» та відповідних тропарів – коротких молитовних співів, прославляють конкретного святого. Існують і інші особливості служб в пост, передбачені Церковним статутом.

Піст без молитви і покаяння – шлях до духовної смерті

Отці Церкви, залишили у повчання нащадкам багату літературну спадщину, вчили, що тілесний піст – це по-своєму двосічна зброя. Позбавлений своєї духовної основи, він не тільки марний, але й здатний принести людині значної шкоди. Так, утримання від їжі, досягнуте шляхом придушення в собі природних позивів, може сповнити людини свідомістю помилкового переваги над оточуючими і вкинути його в гординю, що представляє собою один із смертних гріхів.

Те ж саме можна сказати і про перемоги, досягнутих на шляху боротьби з цілим рядом бажань, породжених плотськими пристрастями. Таким чином, без молитви, що супроводжується щирим покаянням, пост може перетворитися на звичайну дієту, приносить до того ж великий духовний шкоди.

Як вже говорилося вище, стриманість в їжі не є метою посту, а лише дієвим інструментом у боротьбі з гріхом. Слід особливо підкреслити, що мова в даному випадку йде саме про тимчасове утримання, а не про виснажування плоті. Тому для того, щоб пісні дні принесли реальну користь, входження в них повинна передувати певна підготовка. Досить суттєву роль в цьому може зіграти відмова від вкушання скоромної їжі в середу і п’ятницю протягом усього року. Цим можна не тільки зміцнити свою волю, але також підготувати організм до багатоденних постів.

Помилки, породжені зарозумілістю

Однак, за свідченням священиків, їм нерідко доводиться стикатися з тим, що люди, які не мають належного досвіду і не отримали на те пастирського благословення, намагаються покласти на себе безмірно суворі міри посту. Як правило, це призводить до найсумніших наслідків.

Не порівнюючи навантаження з реальними можливостями, вони засмучують власне здоров’я чи від голоду впадають в постійну дратівливість, межує зі злістю. У результаті пост скоро робиться для них нестерпним, і вони кидають його, не тільки не отримавши користі, але і обременив свою душу новими прегрешениями.

Індивідуальний підхід до харчовим обмеженням

Щоб цього не сталося, треба, як і в будь-якому іншому справі, йти від простого до складного. Звикання до посту має відбуватися поступово і супроводжуватися чуйним контролем за своїм тілесним і душевним станом. Будь-яка поспішність може перекреслити всі докладені раніше зусилля.

Кожна людина має індивідуально визначити для себе, яку кількість їжі йому реально необхідно, а вже потім, поступово зменшуючи його, звести до бажаного рівня. Зазначимо, що Церковний статут досить гнучко підходить до питання про харчові обмеження, що накладаються під час посту, і передбачає цілий ряд випадків, коли вони повністю скасовуються.

Наприклад, вживання скоромних страв дозволяється під час подорожей і участі у воєнних діях, оскільки в обох випадках обставини вимагають додаткових сил і витривалості. Звільняються від посту і вагітні жінки, так як обмеження в їжі можуть завдати шкоди майбутній дитині.

З цього видно, що отці Церкви, які доклали колись праці до складання її Статуту і проявили при цьому неабияку мудрість, підійшли вельми розумно до вимог, що стосуються пісних обмежень. Залишається сподіватися, що настільки ж зважений підхід проявлять і всі ті, хто від початку Різдвяного посту покладе на себе аскетичний подвиг, прагнучи до духовного оновлення і очищення від гріхів.