Друга біда на голову буров
Слідом за першою бідою через кілька років до бідних бурам прийшла друга: в 1886 році в Трансваалі знайшли багате родовище золота. Почалася класична золота лихоманка. В колонію відразу ж хлинув потік тих, що «понаїхали», ось тільки тепер в більшості своїй це були люди з Британської імперії. Спочатку бури були дуже задоволені такою низкою подій. Працювати на рудниках вони не хотіли і не збирались, а ось стригти купони у вигляді високих податків з золотошукачів і шукачів алмазів були цілком згодні, що й почали робити. В Трансваалі стався поділ населення: бури продовжували займатися сільським господарством, приїжджі «ойтландеры» (більшість – англійці) працювали на шахтах і рудниках. Ойтландеры все голосніше заявляли про свої права і побажаннях: знизити мита, податок на видобуток копалин, брати участь у виборах в якості рівноправних громадян, надати англійській мові статус державної разом з голландським.
Ще одна вимога було пов’язано з релігійним статусом буров. Справа в тому, що всі вони були надзвичайно побожні – всі належали до протестантської гілки, кальвінізму. Така тотальна побожність на рівні країни виливалася в заборону бути державними службовцями або голосувати всім, хто не був кальвіністом. Ойтландеры, жодним чином не були релігійними колегами буров, вимагали дати їм таке право. Місцевий уряд не дарма побоювався робити повноправними громадянами приїжджих шахтарів: перші ж вибори з шахтарськими голосами допомогли б стати біля керма пробританским силам. З іншого боку, права великої групи людей утискалися за всіма можливими критеріями, в наявності була дискримінація працівників профільної галузі країни. Цікаво, що, вимагаючи прав в Трансваалі, ойтландеры не збиралися відмовлятися від британського громадянства.
Саме обмеження цивільних прав та необхідність захисту стали приводом для знаменитого «рейду Джеймсона» в 1895 році. Справа була в Трансваалі, куди вторгся спеціальний військовий загін під командою доктора Джеймсона, щоб дати старт повстання місцевих шахтарів. Повстання не відбулося, більша частина ойтландеров виступала за мирне вирішення цивільних претензій. Загін Джеймсона оточили і взяли в полон. З-за цієї ситуації мало не завершилася скандалом кар’єра Джозефа Чемберлена – знаменитого британського політика початку 20 століття. У той час він обіймав посаду міністра у справах колоній і курирував всю південноафриканську авантюру з військовим десантом в Трансвааль. Документи і листування встигли знищити, так що Чемберлен вийшов сухим з води. Йому так і не вдалося вмовити влади почати війну в Трансваалі. Тодішній британський уряд був налаштований дуже мирно і не збирався починати будь-яких військових дій. Ось тут-то і стартувала перша інформаційна передвоєнна кампанія.
