Англо-бурська війна та її підсумки

Перші фейки передвоєнної агітації

Дебют організованою передвоєнної агітації організував губернатор Капської колонії (сусідня територія, давно належала Британії). Він був майстром складати в Лондон звіти, в яких дуже сильно перебільшував тяжке існування шахтарів у Трансваалі. Матеріали від розвідки, репортажі від кореспондентів, листи родичам у зарубіжні країни – все було спрямовано на формування образу бура – лиходія, релігійного фанатика і жорстокого рабовласника. Фотографії тоді ще не застосовувалися широко, та й потреби в них не було: цього фейковому потоку деформованої інформації правдиві ілюстрації не були потрібні – фото англо-бурської війни ще не були в ходу. Всі замінювали красиві і нереальні намальовані картинки. Англійська преса була забита подібними репортажами і виявилася напрочуд одностайною в оцінці «кровожерливості проклятих бурів». Через багато років в архівах з’ясується, що вся південноафриканська епопея була взята з двох газет в Кейптауні.

Все було непросто, як це часто спостерігається в політиці. В кінці 19 століття в Африці розгулялася юна зубаста Німецька імперія: німці почали будувати залізницю через весь континент – у них були далекосяжні цілі і плани. У видобутку алмазів були зацікавлені приватні банки, готові інвестувати в наймасштабніші і сміливі проекти – діаманти і золото окуплять всі. В агітаційний процес включився торговий дім Ротшильдів, а це означало, що в «патріотичному» русі з’явилися чималі гроші. Громадська думка – ось що могло допомогти зламати волю уряду, залежного від голосів виборців. Так і сталося.

Цікаве:  Король Англії Стефан Блуаский: біографія, короновані предки, період правління, історичні події, дата і причина смерті

Боротьбу між бурами і англійцями представляли як расову війну між англосаксами і голландцями. Як перчика подбавляли захист честі і гідності нації і раси. Найцікавіше, що вже тоді був знайдений ворожий «російський слід» у політичній кампанії – була придумана і розтиражована легенда про вплив Росії на бурів з-за її багаторічної заздрості і претензій на Індію.

Справжню ж тривогу викликала Німеччина: Кайзер Вільгельм II публічно заявив, що не дозволить Великобританії перемогти Трансвааль, що сильно подбавило спеку в британську патріотичну топку. Інформаційний коктейль вийшов багатим і спрацював на славу. Народ чекав крові. Уряд мовчало.