Перші спроби
25 липня 1934 року 154 бійця 89 австрійського батальйону увірвалися в канцелярію і захопили Енгельберта Дольфуса, вимагаючи від нього відставки на користь Антона Ринтелена, який симпатизував нацистського руху в Німеччині. Дольфус був серйозно поранений, однак підписувати відставку категорично відмовлявся. У результаті через кілька годин він помер. До вечора оточені урядовими військами повстанці були змушені здатися. У той же день Муссоліні продемонстрував свою рішучість протистояти державного перевороту, мобілізувавши і висунувши до кордону 5 дивізій.
Провал першої спроби хоч і показав Гітлеру, що грубими методами на даний момент не вирішити задачу, однак далеко не переконав відмовитися від наміченої мети.
На шляху до Аншлюсу
Після провалу державного перевороту німецький уряд справляло серйозний дипломатичний тиск на нове австрійське уряд на чолі з Куртом фон Шушнигом. Одночасно різко посилила свою діяльність спецслужби Німеччини, вербуючи представників різних політичних сил. Намагаючись згладити на час тиск Німеччини і наростання конфліктів з внутрішніми націоналістичними політичними силами, Шушніг в липні 1936 року відправився на переговори з Гітлером. Підсумком переговорів стало підписання 11 липня 1936 року «Дружньої угоди», за яким Австрія фактично зобов’язувалася дотримуватися політики Третього Рейху. Німеччина ж зобов’язувалася не впливати на внутрішні справи Австрії.
Крім того, Шушніг погоджувався на оголошення амністії для декількох тисяч нацистів, а також допуск деяких на посаді адміністративного керівництва. Подібна угода не викликало особливого резонансу в західних країнах. Навпаки, багато хто вважав і стверджували, що подібні угоди сприяють якнайшвидшому врегулюванню конфлікту, а отже, і зміцненню незалежності Австрії.
Сам Шушніг сподівався на домовленості з країнами Антанти. Адже саме вони після війни зафіксували незалежність Австрії. Вони навіть відмовили у створенні митного союзу між Німеччиною і Австрією в 1931 році. Однак часи мінялися.
