Православні апологети
Проте ще раніше згаданих нами подій, у 1054 році, результатом розбіжностей по ряду канонічних, догматичних і літургійних питань між римським папою і константинопольським патріархом став розкол колись єдиної християнської церкви на два напрямки – католицизм та православ’я. Давня Русь, що стала в релігійному відношенні преемственницей Візантії, успадкувала від неї і всі особливості віри. На береги Дніпра прибули з-за моря проповідники, покликані наставити вчорашніх язичників у христовому вченні.
Але одночасно з ними (а часом і ще раніше) з’явилися посланці інших конфесій, які сподівалися скористатися сприятливим моментом і зняти власну жнива на ще не обробленою духовній ниві. Всіляко протидіяти їм були покликані православні апологети, излагавшие та захищають від нападок своїх опонентів істини православного віровчення. У них була важлива задача: поселити в душах людей, ледь стикнувшись з вченням Ісуса Христа, усвідомлення істинності буття Божого, безсмертя людської душі і божественного одкровення, викладеного у книгах Старого та Нового Завітів.
