Звідки взялася легенда?
Але повернемося до творів Платона, оскільки саме вони є тим першоджерелом, який порушив багатовікові суперечки і дискусії. Як вже говорилося вище, згадка про Атлантиду міститься в двох його діалогах, що носять назву «Тимей» і «Критій». Обидва вони присвячені питанню державного устрою і ведуться від імені його сучасників: афінського політичного діяча Крития, а також двох філософів – Сократа і Тімея. Відразу відзначимо, що Платон робить застереження, ніби першоджерелом усіх відомостей про Атлантиду є розповідь давньоєгипетських жерців, який передавався в усній формі з покоління в покоління і, нарешті, дійшов до нього.
Біди, що спіткали атлантів
У першому з діалогів наводиться повідомлення Крития про війну між Афінами і Атлантидою. За його словами, острів, з армією якого довелося зіткнутися його співвітчизникам, був настільки великий, що своїми розмірами перевершував всю Азію, що дає підставу з повним правом називати його материком. Що ж стосується утвореного на ньому держави, то вона вражала всіх своєю величчю і, будучи надзвичайно могутнім, підкорило Лівії, а також значну територію Європи, простирався аж до Тірренія (Західній Італії).
В 9500 році до н. е. атланти, бажаючи підкорити Афіни, обрушили на них всю міць своєї перш непереможної армії, але, незважаючи на явну перевагу сил, не змогли домогтися успіху. Афіняни відбили навалу і, розгромивши ворога, повернули свободу народам, які перебували до тієї пори в рабстві у остров’ян. Однак на цьому біди не відступили від благополучної і колись процвітала Атлантиди. Легенда, а точніше, розповідь Крития, покладений в її основу, оповідає далі про страшної природної катастрофи, повністю знищила острів і змусила його зануритися в океанські глибини. Буквально протягом доби розбурхана стихія стерла з лиця землі величезний континент і поклала край створеної на ньому високорозвиненої культури.
