Випробування
В короткому змісті «Повісті про справжню людину» (Б. Польового) варто згадати і те, як герой пробирався до своїх, долаючи труднощі шляху.
Мересьев знаходився посеред лісу, де-то в 35 кілометрах від місць, де йшли бої. Знявши унти, він виявив, що його ступні роздроблені, але прийняв рішення йти у що б то не стало. По дорозі він знайшов німецький ніж, банку тушонки, а в кишені знайшов запальничку. Це дозволяло йому розводити багаття. Першу ніч провів у молодому сосняку.
Далі Олексій склав план: здійснювати за день 20 тисяч кроків, один раз на добу, в обід. Рухався льотчик, викидаючи поперед себе довгу смерекову гілку, що має на кінці роздвоєння, а потім підтягувався всім тілом. В один із днів йому довелося ховатися в лісі, так як повз проїжджала ворожа колона з броньовиків.
Мересьев їв кору, мох, кип’ятив листя брусниці в банки з-під тушонки. Через тиждень він наблизився до лінії фронту – була чутна канонада.
Випробування тривали, паливо в запальничці закінчилося, відчувалася слабкість і страшна біль у ногах, довелося повзти рачки. Олексій знайшов трохи журавлини, зловив їжака, якого з’їв сирим. Однак через деякий час не виходило вже і повзти. Льотчик став перекочуватися з одного боку на інший. Раптово настало забуття.
Ледь живого Мересьева підібрали місцеві жителі, вони оселилися в довколишніх землянках, так як німці спалили їх село. Дід Михайла, який прихистив пораненого льотчика, через деякий час організував йому баню, після якої здоров’я різко погіршився. Дід розшукав командира ескадрильї, де служив Мересьев. На санітарному літаку Олексія відправили в госпіталь в Москву.
