Тактика бомбардування
Щоб зменшити розсіювання бомб, було прийнято рішення максимально знизити висоту проходження літаків. Цілевказівники йшли на гранично малій висоті – всього 1.5 кілометра. Їх основним завданням було використання спеціальних, особливо потужних запалювальних бомб, дозволяють відзначити місця бомбардування – у нічному місті спалахнув хрест з полум’я.
Наступним ешелоном йшли основні сили – 325 В-29. Висота коливалася від 1.5 до 3 кілометрів – в залежності від виду бомб, які вони несли. Їх головною метою було практично повне знищення центру міста – ділянки площею приблизно 4 х 6 кілометрів.
Бомбардування велася максимально щільно – з розрахунком, щоб бомби падали з дистанцією близько 15 метрів, не залишаючи жодних шансів противнику.
Щоб додатково збільшити боєзапас, були прийняті додаткові заходи. Військові вирішили, що бомбардування Токіо 10 березня 1945 року пройде максимально несподівано, і опору літаки не зустрінуть. До того ж генерали сподівалися, що японці просто не будуть чекати нальоту на такій малій висоті, що знижувало небезпека ураження знаряддями протиповітряної оборони. Також відмова від підйому на велику висоту дозволяв знизити витрату палива, а значить, можна було взяти ще більше боєприпасів.
Ще було прийнято рішення максимально полегшити важкі бомбардувальники. З них зняли всю броню, а також кулемети, залишаючи тільки хвостові, які повинні були активно використовуватися для бою з переслідуючими винищувачами при відступі.
