Чим бомбили?
Так як бомбардування Токіо під час Другої світової війни відбувалися неодноразово, американські експерти ретельно продумували стратегію.
Вони досить швидко зрозуміли, що звичайні фугасні бомби тут не так ефективні, як в європейських містах, де будинки побудовані з цегли і каменю. Зате запальні снаряди могли бути використані у всій потужності. Адже вдома, по суті, будувалися з бамбука і паперу – легких і чудово займистих матеріалів. А ось фугасний снаряд, знищивши один будинок, залишав сусідні будови недоторканими.
Фахівці навіть спеціально збудували типові будинки японців, щоб перевірити ефективність різних типів снарядів і прийшли до думки, що саме запальні бомби стануть кращим рішенням.
Щоб бомбардування Токіо в 1945 році пройшла максимально ефективно, вирішено було використовувати кілька видів снарядів.
В першу чергу це бомби М76, отримали зловісне прізвисько “Спалювачі кварталів”. Вага кожної становив близько 200 кілограм. Зазвичай вони використовувалися у війні в якості цілевказівників, що дозволяють подальшим бомбардувальникам бити за мету максимально точно. Але тут вони могли застосовуватися як важливе бойове зброю.
Також застосовувалися М74 – кожна була оснащена трьома детонаторами. Тому вони спрацьовували незалежно від того, як саме падали – на бік, на хвіст або ж на ніс. При падінні викидалася струмінь напалму довжиною близько 50 метрів, що дозволяло запалити відразу кілька будівель.
Нарешті, планувалося використовувати згадані раніше М69.
