Визначення стану недостатності дихання
Термін «гостра дихальна недостатність», скорочено – ОДН, має на увазі під собою патологічне, тобто з відхиленням від норми, стан. Причому патологія може мати дві сторони – порушений газообмін у легенях і неправильна робота системи – серце-легені, що також призводить до порушення процесів газообміну. І в тому, і в іншому випадку ОДН негативно позначається і на самопочутті, і на працездатності, і в результаті може призвести до серйозних наслідків, так як від нестачі кисню, який повинен надходити через легені і кров, страждають всі органи і системи.
За яким принципом підрозділяється стан?
Досить часто людям з проблемами серцево-судинної системи або дихальних шляхів ставиться діагноз «гостра дихальна недостатність». Класифікація такого патологічного стану може проводиться за кількома показниками.
Найбільш зручна для медичних цілей – патогенетична класифікація гострої недостатності дихання. Тут є два типу проблеми – одна характеризується переважно ураженням самих легких, інша ж, навпаки, має перевагою позалегеневі проблеми. До першого типу ГДН за такою класифікацією належать: обструктивно-бронхіальний синдром і порушення альвеолярної тканини легенів, наприклад, пневмонія, набряк тощо. У другому випадку гострої дихальної недостатності патогенетичної класифікації спостерігаються:
- порушення центральної регулятивної функції дихання;
- порушення нервово-м’язової передачі імпульсів;
- ураження м’язів, що беруть участь у процесі дихання;
- травма грудної клітки, що утрудняє дихання;
- захворювання системи кровотворення – анемія;
- порушення в системі кровообігу.
