Методи діагностики ГДН
Якісна діагностика стану пацієнта з підозрою на гостру дихальну недостатність практично неможлива із-за недостатності часу для надання медичної допомоги. В цьому випадку необхідна швидка адекватна оцінка клінічної ситуації, щоб виявити основну причину появи патології дихання. Для цього фахівець оцінює наступні елементи загальної картини:
- прохідність дихальних шляхів;
- пульс;
- частоту дихання;
- глибину вдиху-видиху;
- частоту серцевих скорочень;
- роботу допоміжної мускулатури в процесі дихання;
- забарвлення шкірних покривів.
Також повинні бути зроблені такі аналізи і проби, визначення газового складу крові та її кислотно-основний стан.
Ці діагностичні методи – мінімальний набір для постановки діагнозу ОДН, оцінки ступеня патології та перспективи розвитку. Якщо стан пацієнта дозволяє або його вдалося стабілізувати, то проводяться спірометрія і пикфлоуметрия. Також можуть бути призначені: рентгенограма грудної клітки, бронхоскопія, електрокардіограма, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, токсикологічні дослідження крові і сечі. Природно, що всі типи обстеження пацієнта проводяться при достатній стабілізації його стану. Тільки після цього може бути застосована адекватна терапія гострої дихальної недостатності.
