Хто написав “Слово про закон і благодать”? Цим питанням задаються багато, хто тільки починає вивчати тексти відомих російських священиків, які збереглися і дійшли до наших днів. Цей твір вважається одним з найдавніших в історії давньоруської літератури, створене воно як мінімум за кілька десятиліть до більш популярною “Повісті тимчасових років”. По суті, це “Слово…” являє собою урочисту промову митрополита Іларіона Київського, записану ним в XI столітті.
Автор “Слова…”
Тепер ви знаєте, хто написав “Слово про закон і благодать”. Це митрополит Іларіон. Точна дата його народження невідома. Біографи вважають, що він з’явився на світ близько 990 року. Найбільш відомим він став при Ярославі Мудрому. Він вважається першим митрополитом у Давньоруській державі, у якого було слов’янське походження.
При цьому про його біографії відомо вкрай мало. Максимум, більшість про нього згадає при питанні про те, хто написав “Слово про закон і благодать”. Про автора цієї праці збереглися дуже скупі відомості. До того ж не всі з них з повною впевненістю можна віднести саме до митрополиту Іларіону. Тут думки дослідників розходяться. Наприклад, деякі дослідники вважають, що Ларіон, ім’я якого згадується в літописах того часу, той самий чоловік, що і митрополит, який написав “Слово про закон і благодать”.
Згадується він і в Статуті князя Ярослава Мудрого, коли мова заходить про церковних судах. Зокрема князь пише, що саме з митрополитом Лариноном приймалися важливі рішення того періоду. Так що ви може з упевненістю говорити, що саме за Ярослава Іларіон став відомий і шанований. Більшість істориків вважає, що його обрали митрополитом у 1053 році.
А ось подальша його доля практично невідома. Вже в новгородському літописі згадується, що в 1055 році на престолі був новий митрополит по імені Єфрем. Тому передбачається, що Іларіона змістили з високої посади відразу ж після загибелі Ярослава, яка сталася в лютому 1054 року. Також можливий варіант, що Іларіон помер своєю смертю.
Творчість митрополита
Безумовно, саме його найвідоміший твір – “Слово о законі і благодаті”. До нашого часу воно дійшло більш ніж в 50 списках, походження деяких з них при цьому вельми сумнівно, а от початковий текст, як це часто бувало з творами тих часів, не зберігся.
Окрім цього твору, він вважається автором таких текстів, як “Сповідання віри”, “Молитва преподобного отця нашого Іларіона”, похвали князю Ярославу Мудрому, а також “Слова на оновлення Десятинної церкви”.
Короткий зміст “Слова…”
Короткий зміст “Слова о законі і благодаті” допоможе вам швидко дізнатися основні події твору, не читаючи його цілком. Цікаво, що повна назва книги набагато довше і вельми витіювато, як це було прийнято в той час. Зокрема, у ньому згадується Закон, даний мирянам через Мойсея, Ісуса Христа, а Істина і Благодать (саме так, з великої літери) з тих пір наповнюють всю землю руську. Прямо в назві автор підносить похвали князю Володимиру, який хрестив Русь, а також звертається з молитвами до Бога від усієї руської землі.
Знаючи, хто написав “Слово про закон і благодать”, ви зможете краще зрозуміти та усвідомити цей твір. Адже, по суті, це святкова проповідь, мова, як вважають багато хто, в першу чергу звернена до Ярославу Мудрому. Всі основні теми, які в ній викладені, спочатку перераховані в заголовку.
Закон і Благодать
Серед них варто виділити перевагу “благодаті” над “законом”, у проповіді це тлумачиться, як Старі і Нові заповіти, а також порівнюється з іудаїзмом і християнством, наводяться міркування про популярність і поширення християнського вчення серед якомога більшого числа людей, залученні нових народів, в тому числі і російської. Підноситься похвала князю Володимиру хрестителю Червоне Сонечко.
В “Слові о законі і благодаті”, короткий зміст якого ви зараз читаєте, після невеликого, але ємного риторичного вступу Іларіон звертається до людей необізнаних, як він їх називає. При цьому вважає їх своїми однодумцями, які вже наситилися “солодкістю книжкової”. Після цього митрополит починає розгортати паралельні образи з Писання, а далі тлумачити і інтерпретувати їх у контексті власної теми. Наприклад, прообразом Благодаті і Закону він називає Сарру і Агар (відповідно).
Звернення до книги Буття
Тепер ви знаєте, хто написав “Слово про закон і благодать”. Прізвище автора, щоправда, до нас не дійшла, але всі ми знаємо, що звали його Іларіоном. Примітно, що у своїй праці він звертається до старозавітним текстам.
Наприклад, описує сюжет про те, що у Сари і Авраама не було дітей. Вихід з цієї непростої ситуації знаходить сама Сарра, яка пропонує своєму чоловікові завести дитину від рабині Агарі, а потім разом його виховати.
Досить докладно переказуючи цю відому біблійну історію, автор додає від себе, що Благодать обіцяє Богу зійти на землю і врятувати світ, коли, нарешті, буде покладено Закон.
В результаті у Авраама від Агарі народжується син по імені Ізмаїл. Після цього Бог спускається на Синай, щоб особисто передати Мойсея Закон, який митрополит Іларіон прямо називає тінню, а аж ніяк не істиною.
Бог і Авраам
Багато інформації про автора та аналізі “Слова о законі і благодаті” ви знайдете в цій статті. Особливо пильну увагу Іларіон приділяє спілкуванню між Богом і Авраамом. З цими образами автор пов’язує і багато інших, які наводить в якості прикладу.
Саме Богу вдається подарувати Саррі дитини, і вона народжує сина Ісака. За формулою Іларіона вільного дитину народжує вільна жінка. Це він і вважає істинним прообразом Благодаті, коли та є істиною, а не тінню або Законом.
Через якийсь час Сара починає звертати увагу на те, що Ізмаїл при будь-якому зручному випадку намагається образити або принизити Ісаака. Тоді вона все-таки просить Авраама, щоб він прогнав і Агар, і її сина, так як тепер у них з’явилася можливість виховувати свого власного дитини.
Іларіон проводить паралель, кажучи, що точно також і юдеї були вигнані зі своєї країни, а місячне світло поступився місце сонячного – Благодать перевершила Закон.
Роль Русі в християнському світі
Тепер, знаючи, хто написав “Слово про закон і благодать”, вам буде простіше зрозуміти його думки. Особливо, коли російський митрополит починає міркувати про входження Русі в сім’ю християнських народів, а також про виконання старозавітних пророцтв.
Завершальна частина цього твору присвячена похвалу, яку митрополит Іларіон підносить на честь князя Володимира Красне Сонечко. Автор “Слова…” переконаний, що сам Володимир чудесним чином прийшов до християнства, а потім привів до нього весь свій народ, за що йому потрібно бути неодмінно вдячними.
