Іконографія при написанні ликів Святих
Слово «ікона» має грецькі корені. У перекладі з цієї мови воно означає «портрет» або «образ». У той період, коли у Візантії відбувалося формування християнського мистецтва, це слово застосовувалося для позначення всякого зображення Богоматері, Спаса, Святого Ангела і подій Священної Історії. Причому це було незалежно від того, чи була ця живопис станкової, монументальної або скульптурної.
В даний час слово «ікона» вимовляють по відношенню до зображення, до якого віруючі звертаються зі своїм проханням. При цьому воно може бути мозаическим, різьбленим або написаним фарбою. В цьому сенсі це слово стали вживати і історики мистецтва, а також археологи.
Приходячи в церкву, ми розмежовуємо стінний розпис і зображення, писаний на дошці.
Виникнення християнського способу
Існує безліч наукових гіпотез про появу певної схеми в написанні ликів Святих. Причому ці теорії досить суперечливі. Однак однозначну відповідь на це питання є у православній церкві. Вона стверджує, що священний образ є наслідком Боговтілення. На ньому він грунтується, що і є сутністю самого християнства.
З моменту виникнення православної віри ікона вважається предметом, що не підлягає зміні. Подібний погляд закріпили суворі правила її написання, іменовані каноном. Сформувалися вони спочатку у Візантії в 11-12 ст., а після були прийняті на Русі.
З точки зору християнського вчення, ікона є особливим видом саморозкриття і самовираження православного спрямування, явленого Соборами і Святими Отцями.
Канон, прийнятий церквою, закріплював і фіксував деякі особливості зображень Божеств, які відділяли їх від земного світу.
З цією метою у православній іконографії митці дотримувалися таких правил:
- Фігури зображувалися нерухомими (статичними).
- Іконографія святих наголошувала на їх лицях неземне початок.
- Дотримувалися умовності кольору і відображення зображень на золотому тлі.
З роками мистецтво збагачувалось новим змістом. Поступово змінювалася й іконографія ікон. Її схеми постійно ускладнювалися. В іконографічному мистецтві стало бути присутнім творчий напрямок. Художники стали більш вільно тлумачити традиційні релігійні сцени. Все це призвело до того, що образи іконографії стали не так суворо регламентовані за своїм виконанням.
