Іменник в українській мові: визначення, відмінки, числа, форми

Ім’я іменник – одна з основних частин мови в російській мові. Іменником у реченні може бути виражено підмет, додаток, означення та обставина. До даної частини мови відноситься все, що нас оточує – люди, предмети, елементи природи. Однак іменники поділяються на велику кількість форм, мають характерні особливості. Давайте ж розберемося, чим унікальне ім’я іменник в українській мові, і що потрібно знати про нього для його правильного вживання та написання.

Основні характеристики

Отже, щоб розібратися в значенні цієї частини мови, розглянемо його основні ознаки.

Цікаве:  «Сірий кардинал» – це правда чи вигадка?

Визначення іменника звучить наступним чином:

Іменник – частина мови, що відповідає на питання “хто?” і “що?”. На відміну від займенників, які відповідають на ті ж питання, іменники завжди містять в собі який-небудь сенс (наприклад, позначають особу, предмет, іноді дія). Іменники, як правило, в залежності від форми мають нульове закінчення або закінчення, складаються з однієї літери (-а, -і, -о). У словосполученнях і реченнях від іменників можуть залежати прикметники, займенники, інші іменники з прийменником. Розглянемо приклади.