Лінгвістика – наука об’ємна, що охоплює не просто окремі мови або окремі мовні родини, але всі мови світу, вивчаючи, класифікуючи, порівнюючи і знаходячи закономірності. Результатом таких досліджень стають численні багатотомні праці та класифікації за різними ознаками.
Наприклад, можливо класифікація мов по спорідненості один з одним. Такий підхід називається “генетичним” або “генеалогічним”. Однак на рубежі XVII-XIX століть з’являється й інший спосіб класифікації мов. Новий підхід, створений братами Серпнем-Вільгельмом і Фрідріхом Шлегелями, був заснований на спільності мовного типу і ладу.
Типологічна класифікація мов
У лінгвістиці типологією називають порівняльне вивчення структурних і функціональних властивостей мов, не звертаючи уваги на наявність або відсутність між ними родинних зв’язків. Основна мета такого дослідження мов – встановити наявні між ними подібності і відмінності, які полягають в їх найбільш загальних і найбільш важливих властивості. Спочатку Фрідріх Шлегель поділив мови лише на два типу: флективные і аффиксирующие. Його брат Август-Вільгельм, доповнив цю класифікацію, виділивши ще й аморфний тип мови. Сучасний вигляд типологічна класифікація мов придбала завдяки Вільгельму фон Гумбольдту, який доповнив типологію терміном “инкорпорирующий мова” і звернув увагу на те, що “чистих” мов, тобто відносяться тільки до одного типу та не містять у собі елементів іншого типу, не буває. Більш того, на різних етапах розвитку мови можуть видозмінюватися, набуваючи риси, властиві іншому типу.
Всього прийнято виділяти чотири типи мов:
- Флективные, які являють собою мови з притаманним їм зміною слів за допомогою різноманітних флексу, а також мають неоднозначні та нестандартні афікси, несамостійні основи слова. Сюди відносять всі слов’янські мови, за винятком болгарської, латини, семітських.
- Агглютинативные, в яких велику роль грають незмінні і однозначні афікси, механічно приєднуються до таким же незмінним основ слів або коріння. Це фінно-угорські, алтайські, японські.
- Некорпорирующие, в якому використовуються слова-пропозиції, утворені за допомогою додавання окремих коренів-основ і службових елементів, де початок такого слова частіше за все буде відігравати роль підмета, кінець – присудка, а середина буде нести в собі всю іншу інформацію. До таких відносять палеоазиатские, ескімоські й індіанські мови.
- Ізолюючі, які детальніше будуть розглянуті нижче.
Мови ізолюючого типу
Під такими мовами в сучасній лінгвістиці прийнято розуміти мови, які не мають афіксів. Їх граматичні значення (час, число, відмінок та інші) виражаються або з допомогою прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. Слово і корінь у таких мовах є рівнозначними. При цьому, на відміну від агглютинирующих мов, мови ізолюючого типу не утворюють складних поєднань з суфіксами і префіксами.
Особливості кореневих мов
У кожної групи мов є свої відмінні риси, притаманні лише їй. Ізолюючі мови не є винятком. Такі мови мають такі відмітні риси:
- слова не можна буде змінити;
- словотвір слабо розвинене;
- порядок слів у реченнях є граматично значущим;
- службові та значущі слова слабо протиставлені один одному.
Ізолюючий або аморфний мова – як правильно?
Насправді обидва ці назви рівнозначні. Крім термінів “ізолюючий мова” і “аморфний мову”, до представників даної групи також застосовують корнеизолирующий”, “кореневої” і “безформний”. Їх сутність відображає використання виключно незмінних (не мають інших форм) елементів-коренів.
Приклади ізолюючих мов
Найяскравішим зразком у сучасному світі справедливо можна назвати китайський. Проте він не є єдиним у цій групі. Схожими характеристиками можуть похвалитися ще тибетська мова та деякі інші представники гімалайських мов, а також індокитайські мови в цілому.
Більш того, таку стадію розвитку, ізолюючу, проходив і індоєвропейська прамова, що дав початок багатьом сучасним мовам. Також можливо говорити про ізолюючих тенденції в сучасній англійській мові, що виражаються, наприклад, у певній схильності до кореневого характеру.
Найвідоміший аморфний мова – китайська
Інтерес до вивчення китайської мови зростає з кожним роком, але не знаючи заздалегідь деяких особливостей даного мови, багато новачків лякаються і кидають заняття. Між тим, деякий старанність допоможе успішно подолати перші труднощі. Щоб не бути шокованим при першому зіткненні з новим для вас мовою, дізнайтеся про нього кілька важливих моментів. Наприклад, наступне трохи підготує морально до знайомства з китайським ізолюючим мовою:
- Порядок слів граматично значущий, і визначає сенс і роль у реченні того чи іншого слова. Всі пропозиції будуються за суворим “шаблонами”, і, змінивши слова місцями, можна викривити їхній зміст до невпізнання. При цьому кількість “шаблонів” не так велике.
- У китайському неможливо чітко визначити, до якої частини мови належить те чи інше слово, а всі наявні в підручниках розділення умовні і “підігнані” для зручності європейського читача під звичні йому поняття.
- Китайська мова являє собою систему односкладових слів, які комбінуються у різні поєднання.
- Сенс того чи іншого складу визначається тоном, при цьому самі значення можуть бути ніяк не пов’язані між собою. У китайській мові існує чотири тони, а також нейтральний тон.
