Ув’язнена
Як далі розвивалися події повісті Карамзіна «Острів Борнгольм»? Юнак вийшов у садок і пішов по довгій алеї. Ніч була місячна й ясна. За кущами розмарину наш герой побачив піщаний пагорб, у якому був вузький вхід, як виявилося, у печеру. Молодий чоловік увійшов. В глибині проходу була незапертая металеві двері. За нею перебувала залізна решітка. В печері горіла лампада. В кутку наш герой помітив постіль з соломи, на якій лежала бліда молода жінка в чорній сукні. Вона спала, і вся її постать являла собою сильну скорботу.
Герой став розглядати жінку. При цьому він міркував про тієї варварської руці, яка позбавила її денного світла. Думав він і про скоєний нею проступок. Може, це якийсь тяжкий злочин? Однак обличчя жінки здалося молодій людині абсолютно невинним.
Раптово полонянка печери прокинулася. Вона, здивувавшись гостю, піднялася з ліжка і, не вимовляючи ні слова, підійшла до ґрат. Герой поцікавився, чи не потрібна їй допомога. Однак жінка після паузи сказала, що змінити її долю не може ніхто. При цьому вона попросила, що якщо «він сам» послав молодика, то «йому» необхідно передати, що вона страждає день і ніч, і навіть сльози не можуть полегшити її тугу «про нього».
Жінка відійшла від грат і, вставши на коліна, закрила руками обличчя. Через хвилину вона глянула на нашого героя. Погляди їхні зустрілися, і юнакові здалося, що полонянка хоче дізнатися від нього щось важливе. Він чекав. Однак своє питання вона так і не поставила. Трохи постоявши, юнак вийшов з печери. Він спеціально залишив відкритою залізні двері, щоб до нещасної в темницю проник свіже повітря. На небі вже алела зоря. Наш герой, думаючи про полонянку, ліг під дерево і заснув під його гілками.
Через дві години він прокинувся, почувши слова про те, що двері не замкнені, значить, мандрівник входив в печеру. Відкривши очі, молодий чоловік побачив старця. Той сидів на лавці. Поруч стояв слуга. Юнак підійшов до них. Старий суворо подивився в його очі. Однак після встав і потиснув руку. Після цього вони пішли по алеї. Раптово старець, проникливо подивившись на героя, запитав, чи бачив той жінку. Юнак відповів ствердно, пояснивши, що не знає, чому вона страждає. Старий відповів йому, що після того, як юнак дізнається правду, серце його обольется кров’ю. При цьому він неодмінно запитає, чому небо так прогневалось на старого, люблячого чеснота. І господар замку розповів молодій людині жахливу історію. Герой дізнався страшну таємницю зустрінутого їм раніше незнайомця.
