У невеликому селищі Карнак, розташованому на східному березі Нілу поблизу міста Луксор, знаходиться одна з найцікавіших пам’яток староєгипетської архітектури. Він включає в себе комплекс святилищ, присвячених верховного бога сонця Амону-Ра, його дружині – богині неба Мут і їх сина – бога місяця Хонсу. За місцем свого розташування цей релігійний центр Стародавнього Єгипту називається Карнакський храм.
Будівництво, розпочате 4 тис. років тому
Початок спорудження комплексу відноситься до періоду в історії Стародавнього Єгипту, іменованого Середнім царством. Це 2040-1783 рр. до н. е. В ту епоху столицею Верхнього Єгипту було місто Фіви. В їх честь три найбільш шанованих божества, що становили, згідно з легендою, єдину сім’ю, отримали назву «Фіванської тріади». Для поклоніння їм і був побудований нині відомий на весь світ Карнакський храм.
Точну дату його заснування встановити не вдалося, але відомо, що найдавніша зі збережених будівель – Біла капела, була споруджена близько 1956 року до н. е. за часів правління фараона Сенусерта I. Найбільшого розмаху будівництво взяло в епоху Нового царства, що тривав з 1550 по 1069 р. до н.е. і прийшла на зміну Перехідного періоду, коли занепад розвитку торкнувся всій території Стародавнього Єгипту. Карнакський храм в той період був значно розширений. В цьому заслуга XVII династії фараона Тутмоса I, який правив у 1504-1492 рр. до н. е. За його наказом було зведено також багато будівель релігійного призначення і в інших частинах країни.
Не шкодуючи коштів на умилостивлення богів, а заодно і прикраса столиці, кожен з його послідовників вважав своїм священним обов’язком доповнити Карнакський храм новими спорудами, в яких жерці Амона могли б з приличествующей пишністю здійснювати релігійні обряди в честь свого кумира. Там же були побудовані святилища і двом іншим членам Фіванської тріади – богині Мут і місячним бога Хонсу.
Піднесення бога Манту
Як видно з історії Стародавнього Єгипту, представники його божественного пантеону перебували у стані тієї ж конкурентної боротьби, що й реальні земні владики. Їх союзниками були угруповання жерців, кожна з яких намагалася піднести свого небожителя, і, тим самим, зайняти більш високе положення в придворної ієрархії.
У результаті на одному з етапів історії верх взяли служителі бога Монту, який раніше займав другорядне становище, але витіснив з Фіванської тріади бога Хонсу. Негайно поруч з Карнакским храмом, який був головним релігійним центом Фів, з’явився храм в честь нового божества. З часом він був включений в загальну архітектурну композицію.
Храмовий комплекс на землі стародавніх Фів
Сьогодні знаменитий Карнакський храм (Єгипет) включає в себе близько десятка святилищ, зводилися майже протягом шістнадцяти століть і складають єдиний архітектурний комплекс. Його будівельниками стали 30 фараонів, повелевавших на берегах Нілу в різні періоди. Характерно, що кожен з них, крім вихваляння богів-покровителів його народу, був вкрай стурбований увічненням власних діянь і забезпеченням свого місця в історії держави. Про це свідчать численні скульптури фараонів, що супроводжуються докладними переказами їх заслуг.
Ця риса фараонів багато в чому допомогла сучасним вченим відтворити події, що відбувалися кілька тисячоліть тому. Але біда в тому, що правителі, як правило, намагалися не лише зберегти у віках власне ім’я, але й стерти з пам’яті нащадків своїх попередників, приписавши собі всі їхні заслуги. З цією метою руйнувалися раніше побудовані святилища і знищувалися найцінніші пам’ятки писемності. Так опинився безповоротно загубленим храм, побудований фараоном Аменхотепом IV, більш відомим під ім’ям Ехнатона. У наступні століття він був розібраний на будівельний матеріал.
Шлях у Луксор, ведучий з найбільшого єгипетського храму
З Карнакського храму в Луксор – стародавнє місто, населення якого сьогодні перевищує півмільйона людина – веде трикілометрова алея. Вона закінчується біля підніжжя ще одного храму, зведеного на честь бога сонця Амона. Протягом багатьох століть за нею йшли нескінченні релігійні процесії, очолювані жерцями, воздающими хвалу небесному покровителю їх земних царів.
Про те, які розміри Карнакського храму (Єгипет), красномовно свідчить той факт, що на займаній нею території без праці міг би вміститися не тільки римський собор святого Петра, але і весь Ватикан. Головний вхід в храмовий комплекс прикрашають масивні пілони, що представляють собою споруди у вигляді усічених зверху пірамід. Найбільший з них (центральний) має висоту 44 м і ширину 113 м.
Колони, що йдуть в небо
Відразу за ним відкривається просторий внутрішній двір, оточений колонадою. Вона збереглася лише частково, і багато з її елементів постають у вигляді розрізнених фрагментів, але навіть і при цьому вона вражає погляд своєю величністю і красою. Про колонах Карнакського храму слід сказати окремо, оскільки вони є визначною і однією з найбільш характерних рис давньоєгипетської архітектури.
З найбільшою повнотою вони представлені в знаменитому Великому колонному залі, де 134 гігантські, багато декоровані опори колись підтримували масивну дах будівлі. Вони, як і весь зал, були зведені в роки правління фараона Рамзеса II Великого. Вершини колон упиралися в стелю, імітував своєю обробкою і декоративним розписом небосхил. Тому в глядача складалося враження, що ці кам’яні стовпи підпирають собою небо. До наших днів покрівля не вціліла, про неї нагадують лише окремі її фрагменти із залишками живописного шару.
Центральне святилище комплексу
Розповісти коротко про Карнакському храмі представляється вельми складним завданням, оскільки весь він є скупченням величезної кількості будівель, що дійшли до нас у вигляді руїн, а також статуй фараонів і безлічі барельєфів. Кожен з цих елементів храмового комплексу являє собою безцінний історичний пам’ятник і заслуговує окремої розповіді.
Найбільш значним із споруд Карнакського храму Стародавнього Єгипту є святилище, присвячене богові Амону-Ра. Воно оточене 10 гігантськими пілонами, які мають висоту 45 м і простирающимися в довжину на 113 м. Не менш значною є і його площа, становить майже 30 гектарів. Будівництво цього святилища, розпочате за фараона Мережі I, було завершено його сином Рамзесом II.
Інші святилища небесного покровителя фараонів
Крім цього храму на території комплексу, присвяченого богу Амону-Ра, зосереджений ще цілий ряд споруд. Серед них храм Аменхатепа II, священна барка Рамзеса II, а також святилища, зведені на честь таких давньоєгипетських божеств як Іпет, Птах і Хансу. Не меншої уваги заслуговують і три, які перебувають тут же капели, що носять назви Біла, Червона і Алебастрова. На їх стінах збереглися фрески, що зафіксували багато найважливіші події давньоєгипетської історії також і побутові сцени тієї епохи.
«Жіноча частина» храмового комплексу
Приблизно в трьохстах метрах на південь від храму бога Амона-Ра розташовані будівлі комплексу, зведені на честь богині Мут – подружжя небесного покровителя фараонів. До них від головного храму веде унікальна алея, що охороняється кам’яними фігурами 66 бараноголовых сфінксів. Частина, відведена богині, також вельми широка і розташована на ділянці 250Х350 м. Однією з її пам’яток є священне озеро, що носить її ім’я, і палацова споруда, де в 1279 р. до н. е. з’явився на світ майбутній фараон Рамзес II Великий.
Крім храму, присвяченого богині Мут, в цій частині комплексу розташовувалося святилище її чоловіка – Амона-Ра, що носила назву Камутеф. Однак у 1840 р. воно, як більшість оточували його будівель, було варварськи зруйновано з метою використання кам’яних блоків для будівництва будується поблизу фабрики.
В еліністичний період історії Стародавнього Єгипту, що охопила останні три століття минулої ери, від храму богині Мут у бік Луксора була прокладена алея, також украшавшаяся фігури сфінксів. З часом її значна частина була зруйнована, і сьогодні ведуться відновлювальні роботи. На даний момент з небуття вже повернуто майже 2 км цього унікального шляху, який повинен з’єднати Карнакський і Луксорський храми.
