Тривалість казахсько-джунгарського конфлікту загалом налічує 257 років, з них 123 роки припадає на час безперервної боротьби. Зі збережених джерел, епізодичні бойові дії з поперемінним успіхом між ойратами (джунгар) і казахами почали відбуватися ще в другій половині 15 століття. Спонукальним мотивом до вторгнення обох сторін служило насильницьке отримання прибутку. На рубежі 16-17 століть тиск з боку джунгарських кочівників стало посилюватися. Казахським правителям вдалося завдати ойратам ряд поразок і встановити тимчасовий політичний контроль над деякими племенами.
Погіршення казахсько-джунгарських відносин на початку 17 століття
В силу численних білих плям історії визначити точні дати початку і закінчення казахсько-джунгарской війни не представляється можливим. За деякими даними, один з перших серйозних походів в Середню Азію і на землі Казахстану джунгары здійснили в 1599-1605 роках нападом на Хорезм. Наступна невдача не зупинила войовничо налаштовані племена, і незабаром у них в підпорядкуванні виявився Старший жуз. У сформованих умовах частина киргизьких і казахських володарів була змушена визнати свою залежність від ойратских феодалів.
Слід зазначити, що в програші казахів чималу роль зіграли з одного боку важка внутрішньополітична боротьба регіону, з іншого – ускладнення відносин між ханами Есимом і Имамкули (Бухарське ханство). Тому чинити гідний опір вони не могли. Але в кінці 20-х років хану Есиму вдається завдати ойратам серйозні поразки і примусити їх до світу. У наступні кілька років перевага сил незмінно знаходився на стороні казахів.
У 30-ті роки 17 століття відзначаються початком нового етапу казахсько-джунгарських відносин. Група джунгарських племен (чоросы, хойты, дербеты) під проводом Хара-Хули, а в подальшому його сина Батура, починають відкрите протистояння Казахському ханству на сході.
