Причини кризи
Варто визнати, що навіть сьогодні, через багато років, немає єдиної думки про те, якими були основні причини конституційної кризи 1992-1993 років. Справа в тому, що учасники тих подій висувають різні, часто абсолютно діаметральні припущення.
Наприклад, Руслан Хасбулатов, який в той час був керівником Верховної Ради, стверджував, що головною причиною конституційної кризи 1993 року стали невдалі економічні реформи. На його думку, в цьому питанні уряд зазнав повний провал. При цьому виконавча влада, як зазначав Хасбулатов, намагалася зняти з себе відповідальність, переклавши провину за невдалі реформи якраз на Верховну Раду.
Інша позиція з приводу конституційної кризи 1993 року була у керівника адміністрації президента Сергія Філатова. Відповідаючи в 2008 році на питання про те, що послужило каталізатором, він зазначив, що президент зі своїми прихильниками намагався цивілізованим шляхом змінити парламент, що існував у країні в той час. Але народні депутати проти цього повстали, що фактично призвело до заколоту.
Видатний силовик тих років Олександр Коржаков, який керував службою безпеки президента Бориса Єльцина, був одним з його найближчих помічників, бачив і інші причини конституційної кризи 1992-1993 рр. Він зазначав, що глава держави був змушений підписати указ про розпуск Верховної Ради, оскільки на це його змусили самі депутати, здійснивши ряд антиконституційних кроків. В результаті ситуація максимально загострилася, дозволити її зміг тільки політичний і конституційний криза 1993 р. Сам по собі конфлікт намітився вже давно, життя звичайних людей в країні погіршувалася з кожним днем, а виконавча та законодавча влада в країні не могли знайти спільну мову. Конституція до того часу остаточно застаріла, тому потрібні рішучі дії.
Говорячи про причини конституційної кризи 1992-1993 років, віце-спікер Верховної Ради Юрій Воронін і народний депутат Микола Павлов називали в числі інших причин багаторазові відмови З’їзду ратифікувати Біловезьку угоду, що фактично призвело до розвалу СРСР. Дійшло навіть до того, що група народних депутатів, яку очолив Сергій Бабурін, подала позов до Конституційного суду, вимагаючи визнати незаконною ратифікацію самого угоди між президентами України, Росії та Білорусії, яку було підписано в Біловезькій пущі. Однак суд звернення так і не розглянув, почався конституційну кризу 1993 року, ситуація в країні змінилася кардинальним чином.
