Депутатський з’їзд
Багато істориків схильні вважати, що фактичним початком конституційної кризи в Росії 1992-1993 років є VII З’їзд народних депутатів. Він почав свою роботу у грудні 1992-го. Саме на ньому конфлікт влади перейшов у публічну площину, став відкритим і очевидним. Завершення ж конституційної кризи 1992-1993 рр. пов’язують з офіційним затвердженням Конституції Російської Федерації вже у грудні 93-го.
З самого початку З’їзду його учасники почали піддавати гострій критиці уряд Єгора Гайдара. Незважаючи на це 9 грудня Єльцин висунув Гайдара на місце голови свого уряду, але З’їзд відкинув його кандидатуру.
На наступний день Єльцин виступив на З’їзді, розкритикувавши роботу депутатів. Він запропонував провести всеросійський референдум про довіру до нього народу, а також спробував зірвати подальшу роботу З’їзду, повівши із залу деяку частину депутатського корпусу.
11 грудня голова Конституційного суду Валерій Зорькін ініціював переговори між Єльциним і Хасбулатовым. Був знайдений компроміс. Сторони вирішили, що З’їзд заморозить частина поправок до конституції, які повинні були суттєво обмежити повноваження президента, а також домовилися про проведення референдуму навесні 1993 року.
12 грудня було прийнято постанову, яка б регламентувала стабілізацію існуючого конституційного ладу. Було вирішено, що народні депутати оберуть три кандидатури на місце голови уряду, а 11 квітня відбудеться референдум, який повинен затвердити ключові положення конституції.
14 грудня главою уряду стверджують Віктора Черномирдіна.
