Імпічмент Єльцину
Слова “імпічмент” в той час у Росії практично ніхто не знав, але фактично навесні 1993 року депутати зробили спробу усунути його від влади. Це стало важливим етапом конституційної кризи 1993 р.
12 березня вже на восьмому З’їзді було прийнято постанову про конституційну реформу, яка фактично скасовувало попереднє рішення З’їзду щодо стабілізації ситуації.
У відповідь на це Єльцин записує телезвернення, в якому оголосив про те, що вводить особливий порядок управління країною, а також про призупинення дії нинішньої конституції. Через три дні Конституційний суд постановляє, що дії глави держави не є конституційними, угледівши явні підстави для відмови глави держави від посади.
26 березня народні депутати зібралися на черговий надзвичайний З’їзд. На ньому було прийнято рішення про призначення дострокових президентських виборів, було організовано голосування за звільнення Єльцина від посади. Але спроба імпічменту виявилася провальною. До моменту голосування був опублікований текст указу, в якому не містилося жодних порушень конституційного ладу, таким чином, формальні підстави для відмови від посади відпали.
При цьому голосування все ж таки було проведено. Для ухвалення рішення про імпічмент за нього повинні проголосувати 2/3 депутатів, це 689 осіб. Проект підтримали лише 617.
Після провалу імпічменту було оголошено про проведення референдуму.
