Ситуація зі здоров’ям
У 1952 році, незадовго до свого звільнення з таборів, у Солженіцина виникають труднощі зі здоров’ям – у нього виявляють рак шлунка. У зв’язку з цим постало питання про операцію, яку медики успішно провели 12 лютого 1952 року.
Життя після ув’язнення
Коротка біографія Олександра Солженіцина містить інформацію про те, що 13 лютого 1953 року він вийшов з табору, відбувши тюремне покарання за критику влади. Саме тоді він був відправлений в Казахстан, в Джамбульскую область. Село, де оселився письменник, називалося Берлик. Тут він влаштувався на роботу викладачем і викладав математику і фізику в середній школі.
У січні 1954 року приїжджає в Ташкент на лікування в спеціальний раковий корпус. Тут же медиками була проведена променева терапія, яка дала віру письменника в успіх боротьби зі страшним смертельною недугою. І справді, сталося диво – в березні 1954 року Солженіцин відчув себе значно краще і був виписаний з клініки.
Але ситуація з хворобою залишилася в його пам’яті на все життя. У повісті «Раковий корпус» письменник детально описує ситуацію зі своїм незвичайним зціленням. Тут він дає зрозуміти читачеві, що йому допомогла в непростій життєвій ситуації віра в Бога, самовідданість лікарів, а також невичерпне бажання до самого кінця відчайдушно боротися за власне життя.
