Остаточна реабілітація
Солженіцин був остаточно реабілітований комуністичним державним режимом лише в 1957 році. У липні цього ж року він стає повністю вільною людиною і більше не побоюється різних переслідувань і пригнічення. За свою критику він отримав від влади СРСР сповна поневірянь, але це остаточно не зламало його дух і ніяким чином не позначилося на його подальшій творчості.
Саме в цей період письменник переїжджає в Рязань. Там же він успішно влаштовується на роботу в школу і викладає дітям астрономію. Шкільний учитель – це та професія для Солженіцина, яка не обмежувала його можливості займатися улюбленою справою – літературою.
Новий конфлікт з владою
Працюючи в Рязанській школі, Солженіцин активно викладає свої думки і погляди на життя в численних літературних творах. Проте в 1965 році його чекають нові випробування – КДБ захоплює весь архів рукописів письменника. Тепер для нього вже діє заборона творити чергові літературні шедеври, що для будь-якого письменника є згубним покаранням.
Але Солженіцин не опускає рук і намагається в цей період всіма силами виправити ситуацію. Наприклад, у 1967 році він викладає у відкритому листі, який адресується для З’їзду радянських письменників, власну позицію про те, що викладено у творах.
Але це дію справило негативний ефект, який обернувся проти відомого літератора та історика. Справа в тому, що в 1969 році Солженіцина виключають зі Спілки письменників СРСР. Роком раніше, в 1968 році, він закінчує написання книги «Архіпелаг ГУЛАГ», яка зробила його популярним у всьому світі. Опублікована вона була масовим тиражем тільки в 1974 році. Саме тоді з твором змогла ознайомитися громадськість, так як для широкого кола читачів до цього часу воно залишалося недоступним. І цей факт відбувся лише тоді, коли письменник жив за межами своєї країни. Книга була вперше опублікована не на батьківщині автора, а у столиці Франції – Парижі.
