КПК РФ. Постанова вироку

У судовому розгляді постанова вироку є завершальним етапом. Воно здійснюється у суді першої чи апеляційної інстанції. Розглянемо особливості постановлення вироку суду.

Визначення

Підсумковий акт – вирок – рішення про винність або невинність особи, призначення йому кримінальної санкції або звільнення від покарання.

У Конституції закріплено положення, відповідно до якого громадянин не визнається винним у злочині, поки вина не доведена в порядку, закріпленому федеральним законодавством, і не зафіксована у вироку суду, що набрав чинності. Ця норма вказує на те, що підсумкове рішення по справі є найважливішим актом і зобов’язує судові інстанції неухильно виконувати вимоги законодавства.

Постанова вироку здійснюється від імені Російської Федерації.

Значення рішення

Постанова вироку судом, навіть без поставлення особі покарання, спрямоване, з одного боку, на закріплення державного осуду (осудження) громадянина, причетного до злочину. З іншого боку, у разі встановлення вини підсудного, підсумковий акт закріплює оцінку тяжкості діяння, ступінь і характер вини особи. Саме тому вирок виступає в якості єдиного процесуального документа, яка має владно-розпорядчими дією, приймаються від імені держави.

Ознаки акта

Постанова вироку (обвинувального зокрема) має бути законним, справедливим та обґрунтованим. Акт буде визнано відповідним нормам права, якщо при його винесенні дотримані вимоги КПК і правильно застосовані положення кримінального законодавства, а також норми інших правових галузей.

Обґрунтованість вироку передбачає відповідність висновків, сформульованих судом, фактичним обставинам справи. Свою думку інстанція повинна базувати на досліджених і оцінених у ході розгляду об’єктивних і достовірних доказах.

Вимога справедливості при постановленні вироку стосується характеристики рішень щодо розміру та виду санкції. Згідно ст. 60 КК, суд при поставленні покарання повинен прийняти до уваги ступінь і характер небезпечності злочину, особливості особистості винного, факти, пом’якшувальні і посилюють відповідальність. Важливе значення має вплив санкції на виправлення винного і умови життя близьких йому людей (членів сім’ї).

Згідно з положеннями статті 389.19 КПК, несправедливим слід вважати вирок, згідно з яким громадянину було поставлено покарання, неспівмірний скоєного діяння, не відповідне особистості підсудного, а також хоча і не виходить за рамки, встановлені кримінальною статтею, але за розміром і видом є несправедливим в силу надмірної м’якості або строгості.

Загальний порядок постановлення вироку

Суд приймає підсумкове рішення по справі в нарадчій кімнаті. При формулюванні його змісту можуть бути тільки судді, які беруть участь у розгляді даної справи.

Нарадчої кімнати під час постановлення вироку охороняє пристав, забезпечуючи дотримання встановленого порядку роботи судової інстанції. Він зобов’язаний не допускати в приміщення сторонніх. Таким чином, забезпечується збереження таємниці наради. Воно гарантується тим, що підсумкове рішення, винесене з порушенням конфіденційності, підлягає скасуванню в силу положень 8 пункту 2 частини статті 389.19 КПК.

Протягом дня і після його закінчення судді можуть зробити перерву і вийти з нарадчої кімнати. При цьому вони не повинні розголошувати судження, озвучені в ході обговорення і постановлення вироку або іншим чином порушувати конфіденційність наради.

Питання, що дозволяються судом

Згідно з частиною 1 статті 299 КПК, при постанові вироку встановлюються такі обставини:

Чи доведено, що діяння, в причетності до якого обвинувачується громадянин, дійсно мало місце.

Чи доведено, що діяння вчинив підсудний.

Визнається вчинене злочином, яким пунктом, частиною, нормою КК за нього встановлюється покарання.

Винен громадянин у злочині.

Повинно бути поставлено покарання підсудному.

Виявлено обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність.

Є причини (підстави) для перекваліфікації діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, на менш тяжку категорію у відповідності із частиною 6 статті 15 КК.

Яке саме покарання повинно бути поставлено підсудному.

Чи є підстави для заміни позбавлення волі з примусовими роботами за правилами, закріпленим статтею 72.1 КК.

Чи є підстави для винесення вироку без поставлення покарання або звільнення від санкцій.

Яке виправної установи і режим перебування в ньому слід встановити підсудному. Дане питання вирішується в разі поставлення особі покарання у вигляді тюремного ув’язнення.

Повинен бути задоволено цивільний позов, в якому розмірі і на чию користь.

Є доведеним факт отримання цінностей злочинним способом або використання майна, що підлягає конфіскації, в протиправних цілях, у т. ч. для фінансування тероризму, злочинного співтовариства, організованої групи та ін.

Як визначити долю майна, що перебуває під вартою, для забезпечення позову або конфіскації.

Як слід вчинити з зібраними речовими доказами.

Як розподілити судові витрати.

Необхідно суду у випадках, встановлених статтею 48 КК, позбавити громадянина військового, почесного або спеціального звання, урядових нагород або класного чину.

Є підстави для застосування примусових медичних заходів у випадках, встановлених статтею 99 КК.

Можливо застосування виховних заходів у порядку, закріпленому ст. 90-91 КК.

Потрібно скасовувати або змінювати запобіжний захід.

Якщо особі пред’явлено обвинувачення в декількох діяння, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1-7 1 частини статті 299 КПК, окремо по кожному з них.

Якщо в злочині звинувачується кілька громадян, відповідні питання вирішуються стосовно кожної особи окремо. При цьому повинна бути визначена роль і ступінь участі підсудних у діянні.

Нюанси

Згідно з роз’ясненнями, наведеними у Постанові Верховного суду “Про суд” № 55 від 29.11.2016 р., необхідно дати оцінку усіх розглянутих в ході розгляду доказів, що підтверджують висновки суду суперечать їм. У підсумковому рішенні, відповідно до вимог законодавства, повинні міститися обґрунтування причин, з яких одні факти визнані достовірними, а інші відкинуто.

Згідно з положеннями зазначеної вище Постанови “Про судовому вироку”, якщо по ходу попереднього розслідування або судового розгляду виникло питання про осудність обвинуваченого, суду слід вирішити питання про доцільність і можливість застосування примусових медичних заходів. Якщо буде встановлено, що підсудний під час вчинення діяння був неосудний або після злочину у нього виник психічний розлад, внаслідок якого він позбувся можливості усвідомлювати небезпеку і характер своєї поведінки та керувати ним, підсумкове рішення виноситься за правилами, закріпленим главою 51 КПК.

Особливості голосування

У відповідності з встановленим порядком постанови вироку, при колегіальному розгляді справи, суддя в нарадчій кімнаті ставить питання на дозвіл за правилами, закріпленим статтею 299 КПК. При голосуванні судді не можуть утримуватися, за винятком двох випадків.

Суддя, який голосував за виправдання і залишився в меншості, отримує право утриматися при вирішенні питання про застосування норм кримінального законодавства. Якщо висновки суддів про кваліфікацію діяння або міру відповідальності розійшлися, голос, який був відданий за виправдання підсудного, підлягає приєднанню до голосу, відданому за кваліфікацію вчиненого за статтею КК, що передбачає менш суворо покарання.

Суддя, який має окрему думку щодо вироку, має право викласти його в письмовій формі в нарадчій кімнаті. При цьому він не може вказувати відомості про судженнях, озвучених в процесі обговорення, позиції суддів, включених до складу суду або іншим чином порушувати конфіденційність наради.

Виправдувальний вирок

Він виноситься, якщо:

Подія злочину не встановлено.

Доведена непричетність підсудного до діянню.

У скоєному немає складу злочину.

При постанові вироку визначення непричетність особи до посягання здійснюється шляхом дослідження всіх доказів, зібраних у рамках розслідування. Незалежно від підстав виправдання, таке рішення повністю реабілітує громадянина і виступає в якості підстави для застосування процедури, закріпленої главою 18 КПК.

Обвинувальний вирок

Він виноситься:

З призначенням покарання, яке належить засудженому відбути.

Без санкції.

З призначенням покарання, від відбування якого підсудний звільняється.

Підставою для постанови вироку останнього виду є:

Акт про амністію, згідно з яким засуджений звільняється від санкції, розрахункової вироком.

Поглинання санкції часом перебування обвинуваченого під вартою у відповідній справі. В даному випадку діють правила заліку покарань, закріплені статтею 72 КК.

Згідно з вказівками, що містяться у Постанові Верховного суду про судовому вироку, при винесенні обвинувального рішення з призначенням покарання, яке засуджений повинен відбути, суду необхідно точно встановити вид санкції, її розмір і початок перебігу строку.

Важливі моменти

Як зазначено в Постанові про судовому вироку ВС № 55, обвинувальний рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Воно повинно виноситися тільки за умови, що в процесі розгляду причетність громадянина до злочину підтверджена сукупністю досліджених доказів.

Обвинувальний рішення суд повинен базуватися на достовірних відомостях. Необхідно дослідити всі можливі версії, з’ясувати та оцінити всі суперечності.

Визнання громадянином вини, якщо це не підтверджується доказової бази, не є підставою для винесення обвинувального рішення.

Верховний суд у своїй Постанові про судовому вироку особливо підкреслює, що при розгляді повинен дотримуватися принцип презумпції невинності. Згідно з ним, усі сумніви в причетності особи до діяння, які не можна усунути в порядку, закріпленому КПК, вирішуються на його користь. При цьому необхідно врахувати важливий момент. Виходячи зі змісту кримінально-процесуальних норм, на користь підсудного трактуються не лише сумніви в його причетності до злочину в цілому, але і відносяться до окремих епізодів обвинувачення, формою вини, характером і ступеня участі в злочині, пом’якшувальною і обтяжуючою обставинам та ін.

Загальні правила складання вироку

Рішення формулюється на тій мові, який використовувався при проведенні розгляду. Вирок пишеться від руки або друкується на комп’ютері одним із суддів. Підписують вирок всі судді, в тому числі мають особливу думку. Всі внесені в рішення виправлення обумовлюються і засвідчуються підписами до оголошення.

Якщо в процесі розгляду справи відомості про особу свідка, потерпілого та інших учасників судочинства не розкривалися, у вироку зазначаються їх псевдоніми.

Структура рішення

У вироку повинні бути присутніми вступна, описово-мотивувальна і резолютивна частини. Зміст першої є стандартною для всіх актів такого типу. Відомості описово-мотивувальної і резолютивної частин будуть залежати від того, яким саме є вирок – виправдувальним або обвинувальним.

Вступна частина

У ній вказується така інформація:

Про постановлення рішення від імені Російської Федерації.

Місце і дата її винесення.

Назва судової інстанції, що розглядала справу, склад суду, дані про секретаря засідання, обвинителе, захисника, потерпілого, цивільних ответчиках/позивачів.

Ф. В. О. підсудного, місце та дата народження, місце роботи і проживання, рід занять, освіту та інші дані, що мають значення для розгляду.

Стаття КК, конкретна її частину та пункт, в яких встановлена відповідальність за діяння, у причетності до якого обвинувачується громадянин.

Описово-мотивувальна частина

В ній відбиваються:

Суть звинувачення.

Обставини справи, встановлені в суді.

Підстави для виправдання підсудного, докази, що їх підтверджують.

Мотиви, за якими докази, пред’явлені обвинувачем, відкидаються.

Мотиви рішення за цивільним позовом.

У виправдувальний вирок не можуть бути включені формулювання, які ставлять під сумнів невинність особи.

При постанові обвинувального рішення в описово-мотивувальній частині повинні бути присутніми:

Опис злочину, доведеного в ході розгляду. При цьому вказуються час, спосіб його вчинення, форма вини, мети, мотиви і наслідки діяння.

Докази, які лягли в основу висновків суду, причини, по яким були відкинуті інші факти.

Вказівка на обставини, що обтяжують і пом’якшують відповідальність. Якщо в якійсь частині обвинувачення визнано необґрунтованим або встановлена неправильна кваліфікація злочину, викладаються мотиви і підстави для зміни обвинувачення.

Обставини, якими суд керувався при вирішенні питань, що стосуються призначення санкції, звільнення від покарання чи його відбування, застосування інших заходів.

Докази, які лягли в основу висновків суду про те, що цінності, що підлягають конфіскації, були отримані в результаті протиправних дій або визнані доходами від використання майна, здобутого злочинним шляхом, або призначені для фінансування тероризму, злочинного співтовариства та ін.

Підстави прийняття рішень з інших питань, наведеним у статті 299 КПК.

Резолютивна частина

У ній необхідно вказати в першу чергу Ф. В. О. підсудного. Крім цього, в резолютивній частині вказуються рішення про:

Визнання особи непричетним у злочині. Тут же викладаються підстави визнання його невинним.

Скасування обраного запобіжного заходу.

Скасування забезпечувальних заходів, якщо вони приймалися.

Суд також дає роз’яснення про порядок компенсації шкоди, завданої у зв’язку з кримінальним переслідуванням.

При винесенні обвинувального вироку у резолютивній частині викладаються:

Рішення про визнання громадянина винним.

Конкретна норма КК, її частина і пункт, що встановлюють покарання за скоєне.

Вид і розмір санкції за кожне діяння, причетність до якого доведена.

Остаточне покарання, яке громадянин повинен відбути у відповідності зі статтями 69-72 СК.

Найменування виправної установи, режим перебування в ньому.

Тривалість іспитового строку, якщо підсудному призначено умовне засудження, обов’язки, які йому ставляться в зв’язку з цим.

В резолютивній частині вказуються й інші рішення, що прийняті у даній справі.