Поширення буддизму
В Тибет буддизм потрапляє лише в V столітті нашої ери з Індії. Але до самої епохи правління Сронцзана Гамбо в VII столітті його поширення було надзвичайно мізерним. Цей правитель зробив буддизм державним віросповіданням в першу чергу з політичних міркувань. Китай і Непал, релігією яких на той момент був буддизм, надав тибетським володарю реліквії і священні тексти буддизму, які були передані йому з двома дружинами.
Жадав влади Сронцзан спочатку вів завойовницьку політику, але пізніше усвідомив, що ідеологічна зброя куди ефективніше.
Згодом правитель і його дружини були зараховані до божествам і стали об’єктом загального шанування.
Важкі часи
Після смерті царя Сронцзана процес “буддизации” був припинений. Його відродження відносять вже до правління Тисронга через сто років. Новий правитель, потворствовавший ідей буддизму, побудував безліч буддистських монастирів і храмів, також віддав наказ перевести на тибетську мову священні книги і перебудував організацію буддійського духовенства. Крім всіх цих славних звершень, він запрошував знавців буддизму з Індії, які допомагали населенню освоїти в доступному викладі нову релігію.
Тим не менш, через деякий час буддизм був підданий гонінням, що тривав аж до XXI століття, коли Тибет відвідав Атиша (релігійний діяч з Індії). Завдяки йому з’явилися перші переклади канонічних документів буддизму тибетською мовою. Сам Атиша теж вніс свій внесок у становлення релігійних вчень: написав власні богословські праці. В 1050 році провів собор тібетської церкви.
Основним завданням Атиши було очистити буддизм від шаманізму, обрядовості і демонічного культу релігії бон.
Завдяки його діяльності організаційно-церковні основи буддизму були укріплені в Тибеті. Однак ще довгий час тривала боротьба між желтошапочниками (прихильниками реформ Атиши) і красношапочниками під проводом Падмы Самбхавы.
