А. Н. Леонтьєв та С. Л. Рубінштейн є творцями радянської школи психології, яка базується на абстрактній концепції особистості. Вона була заснована на роботах Л. С. Виготського, присвячених культурно-історичного підходу. Ця теорія розкриває термін “діяльність” і інші пов’язані з ним поняття.
Історія створення і основні положення концепції
С. Л. Рубінштейном і А. Н. Леонтьєвим теорія діяльності була створена в 30-ті роки двадцятого століття. Вони розробили дану концепцію паралельно, не обговорюючи і не радячись один з одним. Проте в їх роботах виявилося багато спільного, так як вчені використовували однакові джерела при розробці психологічної теорії. Засновники спиралися на працю талановитого радянського мислителя Л. С. Виготського, також при створенні концепції була використана філософська теорія Карла Маркса.
Головна теза теорії діяльності А. Н. Леонтьєва коротко звучить так: не свідомість формує діяльність, а діяльність формує свідомість.
У 30-ті роки на основі цього положення Сергій Леонідович визначає головне положення концепції, яка ґрунтується на тісному взаємозв’язку свідомості і діяльності. Це означає, що психіка людини формується під час активності і в процесі роботи, і в них же вона проявляється. Вчені вказували, що важливо розуміти наступне: свідомість і діяльність утворюють єдність, що має органічну основу. Олексій Миколайович підкреслював, що дану зв’язок ні в якому разі не варто плутати з тотожністю, інакше всі положення, що мають місце в теорії, втрачають свою силу.
Отже, на думку А. Н. Леонтьєва, “діяльність – свідомість особистості” – це головна логічна взаємозв’язок всієї концепції.
Основні психологічні феномени теорії діяльності А. Н. Леонтьєва та С. Л. Рубінштейна
Кожна людина несвідомо реагує на зовнішній стимул сукупністю рефлекторних реакцій, але діяльність не входить у число даних подразників, так як вона регулюється розумовою роботою індивіда. Філософи у своїй представленої теорії розглядають свідомість як певну реальність, яка не призначається для самоспостереження людиною. Воно може проявлятися лише завдяки системі суб’єктивних відносин, зокрема, через діяльність індивіда, в процесі якої йому вдається розвиватися.
Олексій Миколайович Леонтьєв уточнює положення, озвучені його колегою. Він каже, що психіка людини вбудована в його діяльність, вона формується завдяки їй і проявляється в активності, що, в підсумку призводить до тісному зв’язку двох понять.
Особистість у теорії діяльності А. Н. Леонтьєва розглядається в єдності з дією, роботою, мотивом, метою, завданням, операцією, потребою і емоціями.
Концепція діяльності А. Н. Леонтьєва та С. Л. Рубінштейна – це ціла система, яка включає в себе методологічні та теоретичні засади, що дозволяють вивчати психологічні феномени людини. Концепція діяльності А. Н. Леонтьєва містить таке положення, що основним предметом, допомагає вивчати процеси свідомості, є діяльність. Цей підхід дослідження почав формуватися в психології Радянського Союзу в 20-ті роки двадцятого століття. У 1930-му вже було запропоновано два трактування активності. Перше положення належить Сергію Леонідовичу, який сформулював наведений вище у статті принцип єдності. Друга формулювання була описана Олексієм Миколайовичем спільно з представниками Харківської психологічної школи, які визначили спільність будови, що охоплює зовнішню і внутрішню діяльність.
Основне поняття в теорії діяльності А. Н. Леонтьєва
Діяльність – це система, яка будується на основі різних форм реалізації, що виражається у відношення суб’єкта до матеріальних об’єктів і світу в цілому. Дане поняття сформулював Олексій Миколайович, а Сергій Леонідович Рубінштейн визначив діяльність як сукупність будь-яких дій, які спрямовані на досягнення поставлених цілей. На думку А. Н. Леонтьєва, діяльність у свідомості особистості відіграє першорядну роль.
Структура діяльності
У 30-ті роки двадцятого століття в психологічній школі А. Н. Леонтьєв висунув ідею про необхідність побудови структури діяльності, щоб зробити визначення даного поняття закінченим.
Структура діяльності:
| Номер | Початок ланцюжка | Кінець ланцюжка |
| 1 / 3 | Діяльність | Мотив (зазвичай є предметом потреби) |
| 2 / 2 | Дія | Мета |
| 3 / 1 | Операція | Завдання (в певних умовах стає метою) |
Дана схема є дійсною для читання як зверху вниз, так і навпаки.
Існують дві форми діяльності:
- зовнішня;
- внутрішня.
Зовнішня діяльність
Зовнішня діяльність включає в себе різні форми, які виражаються в предметно-практичної активності. При даному виді відбувається взаємодія суб’єктів і об’єктів, останні відкрито представлені для зовнішнього спостереження. Прикладами цієї форми діяльності є:
- робота механіків з допомогою інструментів – це можуть бути забивання цвяхів молотком або закручування болтів викруткою;
- виготовлення матеріальних предметів фахівцями на верстатах;
- ігри дітей, для здійснення яких потрібні сторонні речі;
- прибирання приміщення: підмітання підлоги віником, протирання вікон ганчіркою, маніпуляції з предметами меблів;
- будівництво будинків робітниками: викладка цегли, прокладання фундаменту, вставлення вікон і дверей і т. д.
Внутрішня діяльність
Внутрішня діяльність відрізняється тим, що взаємодії суб’єкта з будь-якими образами об’єктів є прихованими від прямого спостереження. Прикладами цього виду є:
- рішення математичної задачі вченим при використанні недоступною оці розумової діяльності;
- внутрішня робота актора над роллю, яка включає обмірковування, переживання, тривогу і т. д.;
- процес створення твору поетами або письменниками;
- придумування сценарію для шкільної п’єси;
- уявне відгадування загадки дитиною;
- емоції, викликані у людини при перегляді зворушливого фільму або прослуховування їм душевної музики.
Мотив
Загальна психологічна теорія діяльності А. Н. Леонтьєва та С. Л. Рубінштейна визначають мотив як предмет людської потреби, виходить, щоб охарактеризувати даний термін, необхідно звернутися до потреб суб’єкта.
У психології мотив є двигуном будь-якої існуючої діяльності, тобто це поштовх, що приводить суб’єкт в активний стан, або мета, заради якої людина готова що-небудь робити.
Потреби
Потреба в загальній теорії діяльності А. Н. Леонтьєва та С. Л. Рубінштейна має дві розшифровки:
“Опредмеченная” потреба
Дане поняття можна відстежити на прикладі щойно народженого гусеня, який ще не зустрічався з яким-небудь конкретним предметом, але властивості його вже зафіксовані у свідомості пташеня – вони передалися йому від матері в самому загальному вигляді на генетичному рівні, тому у нього не виникає бажання слідувати за будь-якою річчю, яка опиниться перед його очима на момент вилуплення з яйця. Це відбувається тільки під час зустрічі гусеня, має свою потребу, з предметом, тому що у нього ще немає сформованого уявлення про вигляд свого бажання в матеріальному світі. Дана річ у пташеняти підходить на підсвідомості під схему генетично зафіксованого приблизного образу, тому вона в змозі задовольнити потребу гусеняти. Так відбувається фіксація даного предмета, підходить під шукані характеристики, як предмет, що задовольняє відповідні потреби, а потреба набуває “предметний” вид. Саме так підходяща річ стає мотивом для певної діяльності суб’єкта: в даному випадку в подальший час пташеня буде всюди слідувати за своєю “опредмеченной” потребою.
Таким чином, Олексій Миколайович та Сергій Леонідович мають на увазі, що потреба на самому першому етапі свого формування не є такою, вона є на початку свого розвитку потребою організму в чомусь, що знаходиться поза тіла суб’єкта, незважаючи на те, що вона відображена на його психічному рівні.
Мета
У даній концепції описується, що мета є напрямками, на досягнення яких людиною реалізується певна діяльність у формі відповідних дій, які спонукаються мотивом суб’єкта.
Розходження мети і мотиву
Олексій Миколайович вводить поняття “мета” як бажаний результат, що виникає в процесі планування людиною якої-небудь діяльності. Він підкреслює, що мотив відрізняється від даного терміна, тому що він є тим, для чого відбуваються які-небудь дії. Мета ж – це те, що планується зробити для реалізації мотиву.
Як показує дійсність, в повсякденному житті наведені вище в статті терміни ніколи не збігаються, а є доповненням один одного. Також, слід розуміти, що між мотивом і метою існує певний зв’язок, тому вони є залежними між собою.
Людина завжди розуміє яка мета здійснюваних або передбачуваних ним дій, тобто його завдання є усвідомленою. Виходить, людина завжди точно знає, що він збирається робити. Приклад: подача документів в університет, здача заздалегідь вибраних вступних іспитів і т. д.
Мотив майже у всіх випадках є для суб’єкта неусвідомленим або несвідомим. Тобто людина може і не здогадуватися про головні причини скоєння їм якої-небудь діяльності. Приклад: абітурієнт дуже сильно хоче подати документи в якийсь конкретний інститут – він це пояснює тим, що профіль даного навчального закладу збігається з його інтересами і бажаної майбутньої професією, насправді основною причиною вибору цього університету є бажання бути поруч з коханою дівчиною, яка навчається в цьому Вузі.
Емоції
Аналіз емоційного життя суб’єкта – напрямок, який вважається провідним у теорії діяльності А. Н. Леонтьєва та С. Л. Рубінштейна.
Емоції – це безпосереднє переживання людиною сенсу мети ( також предметом емоцій можна вважати мотив, адже на підсвідомому рівні він визначений як суб’єктивна форма існуючої мети, за якою він внутрішньо проявляється у психіці індивіда).
Емоції дозволяють людині зрозуміти, які насправді є справжні мотиви його поведінки і здійснюваної діяльності. Якщо людина досягає поставленої мети, але не відчуває бажаного задоволення від цього, тобто, навпаки, виникають негативні емоції, це означає, що мотив не був реалізований. Отже, успіх, якого домігся індивід, насправді уявний, тому що те, заради чого вся діяльність була зроблена, не було досягнуто. Приклад: абітурієнт вступив в інститут, в якому навчається його кохана, але вона за тиждень до цього була відрахована, що знецінює успіх, якого домігся молодий чоловік.
