Фюзеляж
Пасажири і екіпаж Іл-18 (СРСР – країна-виробник цього літака) перебували в повністю герметичному корпусі, який обов’язково устатковувався системою вентиляції з відбором повітря для постачання його в кабіну від турбованих компресорів силових двигунів.
Спочатку було розроблено кілька варіантів компонування фюзеляжу, але в підсумку був обраний креслення з круглим поперечним перерізом, діаметр якого становив 3,5 метра. Такий фюзеляж володів мінімально можливої масою помноженої на хорошу жорсткість і міцність. Конфігурація основної частини літака дала можливість розташувати багажно-вантажні приміщення внизу, під підлогою пасажирської частини.
Варто відзначити особливу педантичність Ільюшина, який приділив пильну увагу проектуванні фюзеляжу. Так, наприклад, інженер виявив, що вікна овальної форми, застосовувані раніше, на практиці зарекомендували себе не дуже добре. Було ясно, що на великих висотах по краях таких вікон з’являлися тріщини і деформації, з часом приводили до остаточної розгерметизації всього фюзеляжу. У зв’язку з цим Іл-18 отримав круглі вікна, а сам фюзеляж дозволяв розмістити кабіну пілотів, радиста, бортового механіка, відсік для пасажирів, туалет, буфет і гардероб. Проект передбачав спочатку установку 66 крісел для людей, що летять в першому класі.
