Трудоголіки – хто вони? Люди, схиблені на єдиному для себе вигляді самореалізації через роботу або безмовні “ломові коні”, на яких можна звалити непосильну роботу, а вони й слова не скажуть? Будуть тягнути і тягнути свою ношу, так і не попросивши допомоги.
Трудоголіки – це люди залежні від роботи і не здатні вчасно зупинитися і перепочити. І до такої міри, що в даний час трудоголізм прирівнюється до залежності, порівнянної з алкоголізмом. Причин для того, щоб стати ось такий “тяглової конем”, багато, і часто вони виходять з дитинства. До такої категорії можна віднести людей, які від своїх проблем ховаються в яку-небудь діяльність. Або ті, хто усвідомив свою значимість через важкий, похмурий працю.
Що таке “ломова коня”?
У трудоголіків рідко бувають вихідні та відпустки, не часто вони бувають і на лікарняних. Вони мають властивість звалювати на себе непосильну ношу і тягнути на своєму горбу серйозний тягар обов’язків.
У прямому ж сенсі ломові коні – це ваговози, яких використовували спочатку для ломового візництва. Тобто вони просто вивозили з полів битв розбиті або зруйновані гармати і залишки оборонних споруд. Так само ці екіпажі використовувалися для перевезення важких вантажів.
Названа кінь була більшою, ніж звичайні скакуни, не так витончена і часто мала волохаті ноги. Найманих візників екіпажів, в які були запряжені ці могутні велетні, також називали тягловими.
“Ломова коня”: значення та суть
З часом ця фраза стала відноситься і до людей. В основному її використовували у відношенні до міцних селянських жінкам, які робили роботу по дому, часто нарівні з чоловіками. Поряд з цим працювали в полі, особливо ті, хто втратив чоловіка на війні і допомоги чекати було нізвідки. Такі жінки працювали багато, без утоми. Їм потрібно було годувати зазвичай численне сімейство, тому ніякого відпочинку не малося на увазі.
Фразеологізм настільки міцно увійшов у життя людей, що “тяглової конем” стали називати будь-безмовний людини, на якого звалювали всю важку, невдячну роботу. Зазвичай малооплачувану рутину або абсолютно невигідну.
Називали так іноді і з пошаною, вважаючи таке ставлення до роботи правильним, але частіше це вираз мало несхвальний характер. Особливо, коли обсяг роботи зашкалював і перевищував усі межі пристойності.
Відмітні особливості трудоголіка
Так можна трудоголіка назвати цим неприємним фразеологизмом? Проблема людини у неможливості зупинити робочий процес. Хоча на перший погляд трудоголік мало чим відрізняється від того, кого можна назвати “тяглової конем”.
І все ж різниця є. Трудоголізм – швидше психологічна проблема і потребує уваги відповідних фахівців. Хоча прагнення працювати – одна з важливих потреб людини в трудоголіка воно стає єдино важливою метою.
Причому його цікавить і тішить не кінцевий результат, а сам процес. Все інше в житті такої людини стає ніби і не таким важливим. На сім’ю, друзів або відпочинок не вистачає сил.
Але головне, відсутнє бажання займатися тим, що не відноситься до робочого процесу, який часто супроводжується помилковим відчуттям щастя або навіть ейфорії. Ці почуття закріплюють реакцію на виробничий процес.
Як уникнути залежності?
Керівники різних підприємств не проходять повз таких працівників, адже вони виконують велику кількість справ і зазвичай задоволені. При цьому трудоголік навіть вдома думає тільки про роботу, не даючи собі розслабитися ні на хвилину. Зазвичай він ігнорує все, що не пов’язано з робочим процесом, поза його він емоційно холодний і відчужений. Так можна відносно подібного людини використовувати такий фразеологізм? У якомусь сенсі, так.
Але варто врахувати той факт, що трудоголіки свідомо обирають для себе саме такий вид існування, це скоріше хвороба. У той час як “ломові коні” – люди підневільні, що виконують важку роботу. Вони не можуть відмовитися від неї в силу певних причин, але аж ніяк не залежать від роботи психологічно.
Значення фразеологізму “ломова коня” скоріше позначає можливості і силу людини, його здатність до важкої роботи тривалий час. А робота трудоголіка може бути легкою, але безпросвітною. І все тому, що ця людина не може відмовити, просто відповісти роботодавцю “ні”.
