Магнітосфера і стійкість газової оболонки планети
Магнітосфера екранує поверхню планети від впливу енергійних заряджених частинок сонячного вітру. Вважається, що наявність достатньо потужної магнітосфери зробило можливим виникнення і розвиток життя на Землі. Крім того, магнітний бар’єр в деякій мірі перешкоджає «здування» атмосфери і сонячним вітром.
В атмосферу проникає також іонізуючий ультрафіолет, не затримуваний магнітним полем. З одного боку, завдяки цьому виникає іоносфера і формується магнітний екран. Але іонізовані атоми можуть залишати атмосферу, потрапляючи в магнітний хвіст і прискорюючись там. Це явище носить назву утікання іонів. Якщо швидкість, що купується іонами, що перевищує швидкість утікання, планета інтенсивно втрачає газову оболонку. Таке явище спостерігається на Марсі, що характеризується слабкою гравітацією і, відповідно, малою швидкістю втечі.
Венера з її потужною гравітацією ефективніше утримує іони своєї атмосфери, так як їм потрібно набрати велику швидкість, щоб покинути планету. Наведене магнітне поле планети Венера недостатньо потужно для істотного розгону іонів. Тому втрата атмосфери тут далеко не так значна, як на Марсі, незважаючи на те, що інтенсивність ультрафіолетового випромінювання набагато вище внаслідок близькості до Сонця.
Таким чином, індуковане магнітне поле Венери – це один з прикладів складного взаємодії верхньої атмосфери з різними видами сонячного випромінювання. Спільно з гравітаційним полем воно є фактором стійкості газової оболонки планети.
