Догляд Майкла Фелпса з великого спорту в 2016 році ознаменувало собою завершення цілої епохи в світовому плаванні, яка почалася в 2001 році. Тоді п’ятнадцятирічний дебютант виграв золото на дистанції 200 м батерфляєм, а в наступні півтора десятиліття став головною зіркою басейнів, вигравши неймовірну кількість золотих нагород на Олімпіадах, побивши всі мислимі і немислимі рекорди.
Становлення «Балтиморської кулі»
Видатний плавець Майкл Фелпс народився в містечку Таусон, що в штаті Меріленд, в 1985 році. Батько пішов з сім’ї, коли хлопчикові було дев’ять років, і з тих пір Майкл зі своїми сестрами жив разом з матір’ю. Займатися плаванням він став багато в чому під впливом своєї старшої сестри, яка відвідувала місцевий басейн.
Крім того, однією з причин, по якій Майкл проводив багато часу на тренуваннях, став діагноз, поставлений йому в середній школі. Згідно думку психологів, він відрізнявся гіперактивністю і при цьому мав синдром дефіциту уваги. Невгамовну енергію потрібно кудись дівати, що він успішно робив на доріжках басейну.
До десяти років у біографії Майкла Фелпса з’являється тренер Боб Боумен, який буде опікати його протягом усієї спортивної кар’єри майбутньої зірки. За короткий час уродженець Таусона стає найсильнішим у своїй віковій категорії, граючись перебиваючи юнацькі рекорди США в плаванні. Коником Майкла Фелпса став батерфляй, в якому йому не було рівних. Крім того, плавець був справжнім універсалом, завдяки чому йому супроводжувала удача в комплексних запливах.
Поява суперзірки
Ще будучи школярем, американець потрапив до складу національної збірної країни для участі в Олімпійських іграх 2000 року. На той момент йому виповнилося п’ятнадцять років, проте для зухвалого дебютанта не існувало авторитетів. Майкл Фелпс був заявлений для участі лише в одній дисципліні – 200 м батерфляєм. Він вийшов у фінальний заплив і посів п’яте місце, що змусило всіх фахівців звернути серйозну увагу на дебютанта.
Вже в 2001 році Майкл виграв золото чемпіонату світу на своїй улюбленій дистанції – 200 м батерфляєм. Причому зробив він це, побивши попереднє світове досягнення, ставши наймолодшим рекордсменом в історії плавання.
У 2003 році Майкл Фелпс вразив все світове спортивне співтовариство на черговому чемпіонаті світу, показавши себе справжнім універсалом. Він знову виграв золото в батерфляї, крім того, переміг у комплексних запливах і додав до своїх індивідуальних нагород трофей у складі естафетної команди.
Перша Олімпіада
Стало зрозуміло, що найближче десятиліття стане періодом беззастережного домінування Майкла Фелпса в басейні. Він не приховував своїх амбіцій і заявляв про свої плани виграти всі вісім дисциплін, в яких збирався брати участь на Олімпійських іграх в Афінах 2004 року.
Чемпіону майже це вдалося, він став першим на всіх дистанціях в батерфляї, комплексному плаванні, виграв два золота з естафетною командою. Лише на дистанції 200 м вільним стилем йому не вдалося здолати головних суперзірок тієї епохи – Яна Торпа і ван ден Хугенбанда: він став бронзовим призером у непрофільної для себе дисципліні. Таким чином, молодий максималіст привіз із Греції шість золотих і дві бронзових нагороди, вважаючи це виступ особистою невдачею.
На піку слави
Після своєї першої Олімпіади Майкл Фелпс дозволив собі невеликий відпочинок, різко скоротивши кількість дисциплін, в яких він збирався виступити на першості світу 2005 року. Тим не менше і тут він був безумовним лідером, прихопивши додому ще чотири золота.
Однак на передолімпійському чемпіонаті світу в 2007 році американець вирішив влаштувати генеральну репетицію перед головним турніром чотириріччя. Тут він добився стовідсоткового результату – сім фінальних запливів і сім тріумфів.
Після такої вражаючої демонстрації сили ніхто не сумнівався, що Олімпіада 2008 року в Пекіні буде проходити під знаком Фелпса, який зробить другу спробу домогтися абсолютного результату. Таким чином, він міг би перевершити свого співвітчизника Марка Спітца, який у 1972 році виграв сім золотих медалей на одних Олімпійських іграх.
Сумніви скептиків, які вважали, що подібного домогтися неможливо просто фізично, були розвіяні. Майкл Фелпс, фото якого не сходили з обкладинок світових видань, перебував на піку своєї спортивної кар’єри і з величезним запасом перегравав своїх конкурентів. Вісім фіналів – вісім перемог. З Пекіна американець їхав четырнадцатикратным олімпійським чемпіоном.
Відхід зі спорту
Тим не менш було зрозуміло, що Майк Фелпс не зможе вічно перебувати на вершині світового плавання. Поступово з’явилися нові талановиті плавці, які мріяли повалити американця з світового трону, та й сам він молодів з кожним роком. Розуміючи це, плавець поступово скорочує свою програму, не заявляясь більше для участі в запливах вільним стилем.
Олімпіада в Лондоні принесла йому «всього лише» чотири золота. Він вперше за довгий час не зміг виграти на своїй улюбленій двохсотметрівці батерфляєм, а на дистанції 400 метрів комплексом і зовсім залишився за межею призерів. Для будь-якого іншого спортсмена це стало б величезним досягненням, проте Фелпс сприйняв це як провал і оголосив про відхід з великого спорту.
Суперники американця зітхнули з полегшенням і стали ділити нагороди у відсутність колишнього короля.
Тріумфальне повернення
Однак у 2014 році зголоднілий по перемогам Фелпс вирішив повернутися, щоб виступити на Олімпійських іграх 2016 року. На цьому турнірі американець грав роль «темної конячки», так як ніхто не представляв його реальних можливостей. У результаті він зміг підтвердити свій високий статус, вигравши два індивідуальних золота на дистанціях 200 метрів комплексом та батерфляєм, а також допоміг естафетним командам виграти три фіналу.
Таким чином, Фелпс став єдиним спортсменом в історії, якому вдалося виграти золоті медалі 23 рази. Крім того, він перевершив досягнення античного атлета Леоніда, який за дві з половиною тисячі років до нього вигравав індивідуальне золото 12 разів. На рахунку «Балтиморської кулі» – 13 перемог в особистому заліку.
Своєрідні антропометричні дані видатного плавця вважають однією з причин його фантастичних рекордів. Зростання Майкла Фелпса – 195 см, при цьому розмах його рук складає 203 см, що перевищує середні характеристики. Крім того, фахівці відзначають, що у нього довгий торс, відносно короткі ноги і величезний розмір стопи. Всі ці фізичні особливості статури могли зіграти свою роль у перемогах плавця.
