Частина Візантії
З падінням Болгарського царства у 1018 р. всі його землі разом з Македонією знову повертаються до Візантії. Македонія увійшла до складу адміністративної одиниці феми Болгарія зі столицею в Скоп’є. Керував тут намісник-стратиг, що об’єднав у своїх руках абсолютну військову, політичну і громадянську владу. У Македонії посилюється феодалізація, розширення землеволодінь і гноблення селян.
Церковні влади заснували Охридскую архієпископію, грецька мова стає офіційним і обов’язковим проведення церковних служб замість старослов’янського. Тільки першим архієпископом Охридським був слов’янин за походженням Йован з Дебара, згодом це місце займали тільки греки. Незважаючи на суворе переслідування в Македонії зберігалося богомильство. У боротьбі з високими візантійськими податками в 1040 р. і в 1072 р. виникали стихійні народні повстання, посилювалися і зовнішні навали турків-сельджков, хрестоносців, норманів. У XII-XIII ст. Македонія стала «яблуком розбрату» в територіальних суперечках Візантії і відродилися слов’янських Болгарії і Сербії.
