Роль стандартизації у другій половині минулого століття
Велика Вітчизняна війна підтвердила гідний рівень метрологічного забезпечення в інженерно-технічній галузі та економічній сфері Радянського Союзу. Викликане перекладом на військові рейки перебазування і зміна виробничої профільності безлічі промислових підприємств сопрягалось із зміною всієї номенклатури виробів. Але незважаючи на глобальність і блискавичність змін істотних порушень в системі єдності вимірювань і взаємозамінності не виникло.
У післявоєнний період була створена й запущена Державна система стандартизації (ГСС), яка піддавалася неодноразовим змінам, але залишається чинною по сьогоднішній день. В рамках ЦСС регламентується ряд організаційних принципів та умов, пов’язаних зі структурою метрологічної служби та Держстандартом СРСР. До 1973 році метеорологи мали близько 250 територіальних представництв та інститутів з централізованим управлінням Держстандарту в кожній з соціалістичних республік.
Знаменною подією в історії створення метрології сучасної Росії стало прийняття Федерального Закону «Про стандартизацію» в 1993 році. Даний документ встановив способи захисту інтересів споживачів шляхом проектування і впровадження Гостів. З набуттям цим законодавчим актом юридичної сили відбувся перехід від обов’язкового дотримання стандартів, встановлених порядками СРСР, до частково рекомендованим вимогам. Дана тенденція проіснувала рівно 10 років. У 2003 році розпочався перехід до добровільної системи стандартизації. Прийняття даного документа призвело до початку процесу перебудови діючої системи стандартизації, яка перешкоджала Росії вступити до СОТ і не дозволяла усунути технічні бар’єри у виробництві.
Система вимірювання в історії метрології зазнала масу змін, але, незважаючи на всі складнощі, які супроводжували в різні періоди становлення цієї наукової галузі, використання стандартизованої системи зіграло вирішальну роль у розвитку національних і міжнародних метрологічних інститутів.
