Пам’ять
Багато мемуарної прози і проникливих віршів про Мінському гетто було створене після війни. Велика частина написана безпосередніми свідками трагічних подій. Мінському гетто присвячували свої твори і діти, онуки колишніх в’язнів.
Абраму Рубенчику на початку війни було 14 років. На частку його сім’ї випали страшні випробування. Він присвятив матері, батьку та іншим загиблим в 1942-му, свою книгу «Правда про Мінському гетто». Хроніка подій викладена скрупульозно – автор публіцистичної повісті перебував тоді в тому віці, коли пам’ять особливо цепка. У цьому творі описані всі важливі етапи в історії окупації білоруської столиці – від приходу німців до звільнення в’язнів. Інші повісті й есе на цю тему:
- «Проблиски пам’яті» М. Трейстер.
- «Мінське гетто очима мого батька» В. Канонік.
- «Довгий шлях до зоряної вулиці» С. Гебелева.
- «Іскри в ночі» С. Садовської.
- «Не можна забути» Рубінштейн.
- «Катастрофа євреїв в Білорусії» Л. Смиловицкого.
Головний пам’ятник жертвам Мінського гетто в Білорусі – «Яма» – перший меморіал в СРСР, на якому є напис не тільки російською, але й на ідиші. Обеліск був відкритий через два роки після закінчення війни. Слова, вигравірувані на пам’ятнику, належать поетові Хаиму Мальтинскому, сім’я якого загинула в Мінському гетто. Пам’ятник “Останній шлях” встановлений в 2000 році.
