«Гамбурзькі» в’язні
У Мінському гетто утримувалися євреї не тільки білоруські, але і німецькі. У вересні 1941 року почалася депортація євреїв з Німеччини. В Білорусію привезли близько дев’ятисот осіб. З них вижило лише п’ятеро. Для німецьких євреїв виділили окрему зону, яка отримала назву “зондергетто”. Тут також утримувалися в’язні з Чехії, Австрії та інших країн Західної Європи. Але так як більшість була з Гамбурга, називали їх «гамбурзькими євреями». Їм суворо було заборонено спілкуватися з мешканцями іншій частині гетто.
Німецькі в’язні перебували в гірших умовах, ніж білоруська. Вони відчували катастрофічну нестачу продовольства. Незважаючи ні на що, містили свою територію в чистоті і навіть святкували суботу. Ці в’язні були розстріляні в Койданово і Тростенце.
Гірш Смоляр
З есесівських документів про Мінському гетто після війни радянські і зарубіжні дослідники отримали дані про кількість загиблих. Але навіть скрупульозні німці не призвели точних цифр. Більш повну інформацію вдалося отримати завдяки спогадам в’язнів Мінського гетто. Гірш Смоляр не тільки пережив голокост, але й розповів про те, що відбувалося в період 1941-1943 років у білоруській столиці.
У серпні 1942-го він опинився в Мінському гетто. Хроніка подій тих років відображена в його автобіографічній книзі. У 1942 році Смоляр очолив підпільну організацію. Йому вдалося втекти з гетто. Приєднавшись до партизанського загону, Смоляр взяв участь у виданні підпільних газет російською та ідиш. У 1946 році виїхав до Польщі у якості репатріанта. Книга Смоляра називається «Месники Мінського Гетто». Хроніка подій викладена в цьому публіцистичному творі дуже ретельно. Перша глава називається «Зворотний шлях». Автор розповідає в ній про перших серпневих днів, про переселення в Мінське гетто. На фото нижче – колона в’язнів на вулицях білоруської столиці в 1941 році.
