Значимість міжнародних документів
Права людини вважаються глобальною проблемою сучасності і пріоритетним напрямком співробітництва різних держав.
Після закінчення Другої світової війни країни зрозуміли, що при порушенні прав мирних громадян, порушення їх честі і гідності, світ може опинитися в черговому кривавому конфлікті. Країни–переможниці спільно з іншими державами організували ООН.
Передова світова громадськість прагнула визначити той мінімум свобод і прав, який може забезпечити будь-якій людині у будь-якій державі безпечне існування.
В якості засобу для затвердження свобод і прав виступила розробка та прийняття конкретних міжнародно-правових документів, виконання яких є обов’язковим для всіх країн, що добровільно визнали їх моральну, політичну, юридичну силу.
Вперше в історії існування людської цивілізації були створені і рекомендовані для застосування у всіх державах основні свободи і права людини. Вони розглядаються в усьому цивілізованому світі в якості стандартів, еталонів для створення власних національних документів, наприклад, розділів конституцій про права громадян.
Поняття «свободи» і «права» в цьому документі не тотожні, незважаючи на їх смислову близькість.
Правом людини називають узаконену, забезпечувану державою, можливість що-небудь робити.
Свобода особистості передбачає відсутність обтяжень, обмежень у поведінці, діяльності.
Творці Декларації, яка проголосила загальнолюдський мінімум свобод і прав, спиралися на своє розуміння рівня розвитку цивілізації. Зазначимо, що декларація не вважається юридичною обов’язковим документів, вона несе рекомендаційний характер для держав і народів світу.
Незважаючи на це у даного документа велике практич
не значення. На основі Декларації були розроблені і прийняті юридично обов’язкові договори міжнародного характеру, що стосуються прав громадянина.
