Територіальна спільність
Дане положення було встановлено з прийняттям Статуту ООН, в якому було накладено заборону на силові методи або наміри проти спільності територій та автономності політики будь-яких країн.
Просування даного принципу міститься в Гельсінському угоді, в якому надається більш детальна формулювання. Так, держави, які беруть участь у міжнародному співробітництві, повинні поважати єдність територіальної узагальненості, а саме – уникати силових прийомів або погроз їх використання.
Учасникам угод рівною мірою не допускається перетворення територій в об’єкти військової окупації, або інших заходів військового впливу – як прямих, так і непрямих. Так, будь-які види захоплення територій не можуть вважатися законними.
Дотримання основних прав і свобод
Виконання цього базового правового положення – невід’ємна складова будь-якого нормативного акту, в тому числі і міжнародного. Принцип дотримання прав також включає свободу совісті, релігійних поглядів і переконань. Учасники угод зобов’язуються дотримуватися всі норми, які визначені поняттям гідності особистості індивіда, його всебічного й безперешкодного розвитку. Згідно з міжнародне право, право людини і громадянина є ключовим.
Це правило було прийнято одночасно з затвердженням Статуту ООН. У преамбулі цього документа розповідається про віруванні у фундаментальні права людей, рівноправність статей. У відповідності зі статтею 55 Статуту закріплено підтримання належного рівня життя населення, зайнятості, поліпшення соціальних і економічних сфер життя суспільства. Також регламентується загальну повагу і дотримання волі всіх людей.
Наступною статтею передбачено всебічне співробітництво учасників угоди ООН для виконання даних завдань. Власне кажучи, дотримання даного принципу – це внутрішня компетенція кожної держави. Тому нормативи на міжнародному рівні не спрямовані на внутрішні порядки країни, а потребує практичної реалізації в рамках зовнішніх зв’язків.
