Розв’язка
Акакій Акакійович зліг з гарячкою. Весь його хворобливе марення крутився навколо вкраденої шинелі і крадіїв.
Прийшов лікар, але нічого, крім символічної припарки, не прописав. А квартирної господині сказав, що через півтора неодмінно настане кінець.
І Акакій Акакійович вмирає. Майна після нього залишилося – лише пучок гусячого пір’я, кілька аркушів паперу, пара гудзиків да старий його “капот”.
А на службі відсутності чиновника Башмачкина відразу й не помітили, а хопилися лише через чотири дні, коли того вже поховали.
Один з найзначніших складових елементів повісті – епілог, надає їй фантастичний відтінок і додатковий цікавий сенс, повинен бути обов’язково згадано в короткому змісті “Шинелі”.
Страшний епілог
По Петербургу повзуть тривожні чутки, що ночами близько Калінкіна мосту нібито бродить привид, який стягує з усіх зустрінутих шинелі, не дивлячись, якого виду шинелі, бідні вони чи багаті. Один з чиновників зумів розгледіти мерця і визнав у ньому Акакія Акакиевича.
А генерал, який так грубо обійшовся з Башмачкиным, відчув каяття, згадавши про нещасний відвідувача. Він навіть послав до нього, побажавши надати йому яку-небудь допомогу. Коли кур’єр доповів, що недавній відвідувач помер у гарячці, генерал засмутився.
Бажаючи розважитися, він відправився на вечірку до свого друга, а по закінченні, зовсім прийшовши в гарний настрій, вирішив провідати знайому даму Кароліну Іванівну. Їхав він до неї в санях, затишно обернувшись теплою шинеллю.
Раптом хтось потягнув його за комір. Обернувшись, генерал з жахом побачив того самого померлого чиновника в старому вицмундире. Акакій Акакійович був білий, як сніг. Але ще більше генерал злякався, коли його колишній відвідувач промовив:
А! так ось ти нарешті! нарешті я тебе того, зловив за комір! твоєю-то шинелі мені й треба! не поклопотався про мою, та ще й розжарила, — віддавай же тепер свою!
Переляканий генерал беззаперечно виконав наказ примари і сам віддав йому шинель, а потім звелів кучеру мчати додому. Про Кароліну Іванівну він і думати забув. А мрець з тих пір зник, ймовірно, шинель генерала виявилася йому впору.
Повість не розбита на глави, з-за відсутності таких, ми не змогли привести короткого змісту по головам “Шинелі” Гоголя.
