Класифікація
З боку може здатися, що всі неповні сім’ї є ідентичними, але насправді вони мають досить широку класифікацію. До основних видів подібної осередку товариства відносяться наступні:
- позашлюбна;
- осиротіла;
- розведена або розпалася;
- материнська або батьківська.
Про кожному перерахованому вище типі ми розповімо докладніше.
Джерела виникнення сімей з одним батьком
У сучасному суспільстві молоді люди все рідше прагнуть зв’язувати себе узами шлюбу. Психологи відзначають страшну тенденцію до створення пізніх шлюбів, що формуються тоді, коли обидва партнери досягають певного рівня матеріального достатку. Проте одночасно з цим в суспільстві високий відсоток появи дітей поза шлюбом.
Це пов’язують з зміною ставлення до зв’язків поза шлюбом, статевою розбещеністю і одночасно сексуальною неосвіченістю. На цьому тлі нерідко в юному віці дівчата стають матерями-одинаками, чиї діти ніколи не дізнаються своїх батьків. У таких сім’ях дитині дуже складно отримати інформацію про соціальні ролі чоловіка і жінки. Тому нерідко виховання є однобоким.
Осиротіла сім’я з точки зору психології є найбільш успішною, якщо так можна висловитися, серед неповних. Звичайно, смерть одного з батьків стає для дитини величезним випробуванням і горем, від якого дуже складно відійти. Психологічно цей удар діти переживають не один рік, а багато хто намагається впоратися з ним аж до створення своєї власної сім’ї. Але все ж осиротіла неповна сім’я – це можливість успішно соціалізуватися в подальшому.
Залежно від того, в якому віці дитина позбувся матері або батька, він має ті чи інші поведінкові навички, що допомагають йому контактувати із зовнішнім світом. Навіть якщо горе прийшло в будинок, коли молодший член родини був зовсім крихіткою, позитивний образ померлого батька завжди буде присутній в сім’ї. До нього можна звернутися у разі виникнення прогалин у вихованні, що дуже важливо для формування гармонійної особистості.
Розлучені родини складають найбільший відсоток серед неповних. Особливістю сім’ї такого типу є почуття провини, яке стає частиною життя залишився в родині батька та дитини. Причини розлучень дуже численні, але найчастіше пари називають алкоголізм, поганий характер, зраду і так далі. Примітно, що найчастіше заяву на розлучення подає жінка. Вона є ініціатором розпаду сім’ї. Проте надалі саме вона відчуває себе покинутою, обдуреної і непотрібною.
Психологи стверджують, що все ж таки основною причиною розлучень є психологічна незрілість партнерів. Вони невірно трактують поняття «шлюб», а значить, практично із 100-відсотковою ймовірністю зіткнуться з ошуканими очікуваннями.
Також нерідко в сучасному суспільстві сім’я виникає не в результаті обопільного бажання чоловіка і жінки, а внаслідок обставин, що змусили до цього. Під цим розуміється небажана вагітність, яка і стає своєрідним фундаментом знову виниклої сім’ї. На жаль, він досить крихкий, і через три – п’ять років, а то й раніше, подібні шлюби розпадаються. В результаті відсоток неповних сімей збільшується.
Зазвичай діти залишаються з матерями. Тому в результаті формується материнська сім’я. Для неї характерна гіперопіка, якої жінка намагається компенсувати відсутність чоловіка в будинку. Подібне виховання призводить до того, що хлопчики стають інфантильними і насилу уявляють, які функції в сім’ї має виконувати чоловік, а дівчатка, навпаки, надмірно активні і звикають за прикладом матері брати на себе всю відповідальність за близьких.
Батьківські неповні сім’ї – це певна рідкість, але і вони зустрічаються в соціумі. Тут теж неможливо обійтися без перекосів у вихованні. Сини у відсутності материнської любові виростають холодними і цинічними, а дочки перетворюються у розпещених і постійно вимагають уваги жінок.
У зв’язку з вищесказаним, можливо, читачеві захочеться поставити питання про те, яка неповна сім’я може вважатися гармонійною. На жаль, один батько не може компенсувати відсутність другого. В сім’ї роль батька і матері не взаємозамінні, і внесок обох батьків до виховання свого нащадка цінний саме в сукупності.
Звичайно, ніхто не стане стверджувати, що виховання дитини в неповній родині приречене на провал. Однак відсутність другого з батьків завжди буде відчуватися дітьми і накладе помітний відбиток на їх особистості.
