Людина контрастів
Чулкатурин – людина контрастів: без імені, але з іронічною прізвищем; він молодий, але невиліковно хворий. Починає писати щоденник 20 березня, коли в природі поновлюється життя, а його – підходить до кінця. Між рядків видно глибокий підтекст, показує, що в житті цієї людини все суперечить душевним прагненням. І герой намагається осягнути себе, усвідомити сутність свого буття – він починає вести щоденник.
У підсумку він приходить до висновку, що завжди і в усьому був зайвим. Намагаючись усвідомити своє життя, він згадує свою любов, яка, як завжди в прозі Тургенєва, виявляється трагічною. Довгий час, сподіваючись на взаємність, Чулкатурин раптом розуміє, що він викликає в Лузі тільки антипатію. Глибоке розчарування призвело його до морального та фізичного насилля, до усвідомлення своєї непотрібності. І єдиний вихід – це смерть. Незабаром його життя обірвалося.
