Вплив преторского права
Звуження правотворчої діяльності преторів стало спостерігатися при переході до імперії. Замість преторских едиктів стали з’являтися постанови імператорів, звані «конституціями», та постанови сенату.
В II столітті нашої ери імператор Адріан наказав знаменитого римського юриста Юліану видати звід преторских едиктів. Його називали «постійним едиктом», так як увійшли в нього незмінні едикти стали одним з найважливіших джерел римського права протягом кількох століть.
Особливий вплив преторского права відчувалося в розвитку таких інститутів, як власність, володіння, спадкування, договори. При цьому зміна римського права відбувалося без ломки його форм, але змінювалася його природа. Паралельне існування цивільного і преторского права тривало до VI століття нашої ери, в якому відбулася кодифікація Юстиніана. В ній обидві системи, об’єднавшись, перетворилися в класичне римське право.
