Земля як великий дзига
При спостереженні за обертанням вовчка можна помітити, що його вісь безперервно змінює положення в просторі і описує конічну поверхню. Це пояснюється законами обертального руху в умовах дії сил земного тяжіння.
Аналогічним чином, тільки дуже повільно, рухається і вісь обертання Землі. Це відбувається під впливом сил тяжіння Місяця і Сонця на екваторіальний надлишок. Земля трохи сплюснута, і тому біля екватора розташовано більше речовини, ніж біля полюсів. Період прецесії земної осі становить приблизно 26 000 років.
Зодіакальні ери
Прецесія земної осі й історичні епохи в астрології взаємопов’язані. А. Кудрявцев і Ст. Гужов в книзі “Теорія та історія астрологічних епох” описують таку епоху, як тривалий період, протягом якого проекція точки весняного рівнодення, що визначає місцезнаходження Сонця у цей день, потрапляє у певне зодіакальне сузір’я.
Внаслідок прецесії земної осі точка весняного рівнодення постійно рухається по екліптиці із швидкістю 50,3 кутових секунд в рік, що визначає в якийсь момент її перехід з одного зодіакального сузір’я в інше. Сузір’я нерівні по протяжності. Цим пояснюється різна тривалість відповідних їм епох, яка в середньому становить 2160 років.
Зміна епох не відбувається миттєво. Лише в масштабах історії це виглядає стрімким і революційним процесом. Під час перехідного періоду початок нової епохи зримо стає відчутним, коли в культурі вже накопичені кількісні зміни і вони починають трансформуватися у нову якість.
