Союзний договір
До осені того 1991 року був підготовлений новий проект Союзного договору, над яким працювала та ж робоча група. Передбачалося, що учасники увійдуть до нього в якості незалежних держав, об’єднаних у федерацію. Попереднє підписання цієї угоди офіційно було оголошено 9 грудня.
Але і йому не судилося відбутися. Напередодні, 8 грудня, президенти Росії, України і Білорусії оголосили, що переговори зайшли в глухий кут, а процес виходу республік із складу СРСР необхідно визнати фактом, тому необхідно терміново утворювати Співдружність Незалежних Держав. Так з’явився союз, більше відомий як СНД. Ця міжурядова організація, яка при цьому офіційно не мала статусу держави, зародилася за підсумками підписання Біловезької угоди. Свою назву воно отримало через місця, де було укладено – Біловезька пуща на території Білорусії.
Україна, Білорусь і Росія стали першими країнами, які увійшли в СНД. Потім до них приєдналися і інші союзні республіки. Перед настанням нового 1992 року сесія Ради Республік прийняла декларацію, яка офіційно затвердила припинення існування СРСР як держави.
Цікаво, що 17 березня 1992 року екс-народні депутати ініціювали проведення річниці референдуму, для цього навіть надходила пропозиція зібратися в Москві на ще один з’їзд народних депутатів. Але з-за того, що рішенням Верховної Ради діяльність депутатів була припинена, їм було заборонено розробляти або приймати будь-які законодавчі акти. Їх спроби відновити роботу були визнані реанімували діяльності органів колишнього СРСР, а значить, прямим зазіханням на суверенітет нової держави – Росії, який вже оголосив себе незалежною федерацією. СРСР офіційно перестав існувати, всі спроби повернутися до його суспільних і державних інститутів зазнали провал.
