Розквіт Римської імперії почався в 69 році нашої ери, коли до влади у величезній і приходить в занепад країні прийшов новий імператор Веспасіан. Приходу Веспасіана передував досить тривалий період громадянських воєн, запеклої конкуренції за верховну владу і розлади багатьох державних служб.
Веспасіан. Нові закони і порядки
В першу чергу головною відмінністю політики правителя від такої його попередників стало ясне намір імператора встановити в підвладній йому імперії нові закони і створити тим самим міцні основи не тільки для власної влади, але і для її передачі своїм спадкоємцям.
В грудні 69 року римський Сенат прийняв спеціальний закон “Про владу Веспасіана”, який наділяв імператора тими ж повноваженнями, які були у таких великих правителів Риму, як Август, Тіберій і Клавдій, але на законних підставах. Таким чином, в імперії встановився законний порядок правління та успадкування влади, був досягнутий компроміс між землевласниками і рабовласниками.
Однак незважаючи на те що Веспасиану вдалося домовитися з Сенатом про межі своєї влади, майже відразу після прийняття зазначеного закону імператор провів досить агресивну зачистку Сенату і провів туди потрібних йому людей. Десять років правління Веспасіана прийнято називати початком розквіту Римської імперії.
Спадкоємець Веспасіана
Так як Веспасіан встановив досить прозорі правила спадкування і знаходився в світі з Сенатом, то його спадкоємцем став старший син, його повний тезка Тит Флавій Веспасіан, який увійшов в історію під особистим ім’ям Тит. Всього два роки Тита вдалося побути імператором, так як вже у віці сорока одного року він помер від гарячки.
Однак і ці роки були затьмарені трьома вкрай неприємними подіями у Вічному місті. За час короткого перебування Тита у влади на підвладній імперії сталися виверження Везувію, епідемія чуми та велика пожежа у самому Римі.
Самого імператора майже всі римські історики характеризують як гармонійного, добре освіченої людини, який відрізнявся любов’ю до музики, віршування. Батько дав йому хорошу освіту, якого сам був позбавлений в силу походження.
Передумови величі
Пристрій Римської республіки зазнало значні зміни до початку першого тисячоліття нашої ери. Більшість істориків сходяться на думці, що становлення сильної централізованої влади змогло відбутися завдяки відносної політичної стабільності. Населення Римської імперії в період розквіту сягала 60 000 000 чоловік, а його структура значно змінилася за включення до складу держави нових провінцій, а також завдяки упорядкуванню станів.
Істотні зміни зазнає система поповнення Сенату новими членами. Тепер до складу вищого державного органу могли входити лише представники вищого стану країни – нобілі, в той час як вершники отримали можливість працювати в імперській адміністрації і очолювати провінції і армії.
Крім того, були введені ряд обмежень на володіння рабами. Наприклад, поповнення рабів за рахунок військовополонених ставало практично неможливим, а безпричинне жорстоке ставлення з ними заборонялось. Зате людина могла потрапити у вічне рабство, не сплативши вчасно борг.
Імперія в l-lll століттях нашої ери
Першою людиною, який наблизився до отримання обсягу влади, властивому імператора, був Октавіан Август, який займав пост принципу, тобто першого сенатора. У його компетенції перебували відносини з іноземними державами та судові рішення державної ваги. В цей же час армія стає опорою державної влади, що згодом призведе не тільки до посилення влади верховного правителя, але і до цілого ряду проблем і нестабільності державної влади. Але все це буде пізніше, а в шістдесятих роках до нашої ери здавалося всі ці зрушення в римської демократії мали переважно плюси.
Розквіт Римської імперії супроводжувався також поділом влади між Сенатом і імператором, які займалися різними справами. Сенат домігся права призначати правителів окремих провінцій, залишивши управління армією в руках Першого консула.
Домінат. lll-V століття нашої ери
Власне розквіт Римської імперії, яку більшість людей знають за зразками поп-культури, припадає на третій-п’ятий століття нашої ери. В цей час формується інститут так званого домината.
Першим доминатом в історії став Діоклетіан, який очолив імперію в 284 році. Саме з приходом Діоклетіана стало зрозуміло, що імператор далеко не тільки Перший сенатор, але повноправний самовладний правитель, в руках якого зосереджена величезна влада над неосяжною імперією, котра підпорядкувала більшу частину Середземномор’я.
Імператор перебував у владі двадцять один рік і за цей час здобув перемогу в декількох междуусобных війнах, приборкав Галлію і забезпечив цілісність імперії на деякий час.
Золотий вік римської культури
Більшість дослідників культури імперії сходяться на думці, що найбільшого розквіту мистецтва різних видів досягли під ll столітті нашої ери. Саме на цей час довелося правління таких знаменитих імператорів, як Траян і Марк Аврелій.
На піку могутності Римської імперії в її межах виникає християнство, яке за короткий термін стане державною релігією самої могутньої імперії, а після і пошириться по всьому світу, ставши однією з трьох світових релігій.
У першому столітті нової ери, на який припадає безумовний розквіт Римської імперії, в країні все ще існували такі важливі центри стародавньої культури, як Афіни і Александрія Єгипетська. Хоча значення цих центрів неухильно знижувалася порівняно з Римом, який стягувалися всі основні інтелектуальні, фінансові та культурні ресурси імперії. На рубежі тисячоліть в імперії працюють такі мислителі, як Страбон, Птолемей та Пліній Молодший. Апулей створює один з найважливіших пам’ятників римської літератури – “Метаморфози”, відомі також під назвою “Золотий осел”.
Розквіт Стародавнього Риму неможливо уявити без архітектури, яка повинна була задовольняти амбіціям і пихатим задумам його правителів, кожен з яких прагнув перебудувати Вічне місто на свій розсуд і внести суттєві зміни до міста по всій імперії. Варто відзначити, що в провінції римська армія несла не тільки руйнування, але й культуру – лазні, цирки, форуми і школи.
П’ять хороших імператорів
У період, відомий як час П’яти хороших імператор, – в період розквіту – площа Римської імперії досягає найбільшого розміру. До середини другого століття кордони імперії простягалися від Великобританії до Закавказзя, від земель германських племен до Перської затоки.
Періодом п’яти добрих імператорів називають час правління династії Антонінів, до якої відносяться Нерва, Траян, Адріан, Антонін Пій, Марк Антоній. Саме в часи цих імператорів столиця імперії була прикрашена найбільшими з відомих пам’яток античної архітектури, а уніфікована система влади поширилася по всій неосяжній країні. Однак і основи устрою Римської республіки були підірвані цими ж правителями, що призвело в подальшому до розколу країни на Східну і Західну Римську імперії і подальшого падіння Риму під натиском варварів.
